Оріон Золотий. Театр (збірник). Іван Драч

робітниця, 20 років.

      Петро, шофер, 25 років.

      Баба Степанида, свекруха Марини, 80 років.

      Хор, який діє тільки в місячному інтермеццо, розділений на дві половини: чоловічу і жіночу.

      Пролог

      Марина йде з букетом сон-трави до машини, де її вже очікує Іван Іванович Савицький. Його машина поблизу. Марина займає позицію, з якої важко було б її зрушити кількома натівськими бригадами, а все ж Іван Іванович Савицький наступає.

Савицький

      Марино Іванівно, сто разів перепрошую…

Марина

      Досить одного разу. В чому справа?

Савицький

      Справа в тому, Марино Іванівно,

      Що гіршої справи бути не може!

      Я розумію, ваша втеча із Києва,

      Намагання сховатись у волинську майстерню,

      І тут – на тобі! – остогидлий Савицький

      Стовбичить надовбом на дорозі!

      Справа в тому, Марино Іванівно…

Марина

      Який ви нудний, Савицький! Що сталось

      У Києві, чом ви такий захеканий?

      І чом так довго-довго про таке коротке?

Савицький

      Я ще не приїхав – ви вже встигли образити.

      Та сталось не в Києві – сталося тут.

      І треба ж було! Я ж таки наполягав:

      Не ставте її, нещасної, при дорозі

      На випробу всяким п’янчугам шоферам,

      Поставте її на горбі над лісами —

      Для першокурсника рішення елементарне!

      Хіба ж мені зрушить було Турчина,

      А з Турчином і Марину Турчин —

      Над розвилкою тільки ставити – й годі!

      От і маєте – взяла вас розвилка на вила

      І мене з вами, грішного. Та вам байдужісінько!

Марина

      Відшмагати б вас сон-травою!

(Замахується на нього букетом.)

      Кажіть негайно – і членороздільно…

Савицький

      Збито нашу Мавку, Марино Іванівно!

Марина

(вона ошелешена)

      Савицький, ви не того…

      Як – збито Мавку?.. Хіба її можна збити?

Савицький

      Можливо, Марино Іванівно, бульдозером, танком,

      БелАЗом, можливо, – людство вигадливе.

      Зачепити плечем її біле рамено —

      І Мавка в болоті білим череп’ям

      Кличе на поміч, про допомогу волає…

Марина

(намагається зібратися з думками)

      Скільки ж туди, до урочища Вовчого?

Савицький

      Десяток із гаком. Поїхали?!

Марина

      І треба ж до всього ще й Мавку!

      Звідки дізнались ви, Іване Івановичу?

Савицький

      Хазяїн подзвонив у Спілку.

      До вас подзвонив… Вас попередити…

      Дзвоник його навздогінці за вами летить —

      Звати його Іван Іванович Савицький…

Марина

      Облиште виглуплюватись, Іване. За віщо

      Все так на мене за кілька цих літ навіжених:

      Смерть чоловіка, смерть матері… Смерть Мавки!

      Доле, чи можеш ти зупинитись на хвилю?

      Навіщо такий божевільний розбіг?

      Центрифуга життя, яка ж вона немилосердна —

      За