Оріон Золотий. Театр (збірник). Іван Драч

з-за спини; «Мати-балерина», «Мати-шахтарка», «Праматір всього сущого», «Майбутня мати», «Мати космонавта», «Матері молодогвардійців»; багато дитячих скульптур, прекрасних чоловічих торсів. На стінах «Піета» і «Давид» Мікеланджело, «Мадонна» Рафаеля, «Мати Хорватія» Івана Мештровича, кілька репродукцій Мура і Архипенка, «Заньковецька» і «Леся в Ялті» Галини Кальченко, «Княгиня Ольга» і «Соломія Крушельницька» Теодозії Бриж, скульптури Мухіної і Голубкіної. Кілька робіт Михайла Турчина – окремо. Над усім – його «Мавка», сама безпосередність, юність, чистота і одвертість. Тахта стоїть в кутку. Торшер. Магнітофон. Приймач на столику. Телефон з довжелезним шнуром. Поруч – багато пеньків і колод, кілька мармурових і гранітних брил. На одній із скульптур, можливо, саме на Мавці, весільний вінок з усією райдугою весільних стрічок. На чоловічому торсі – хвацько накладена парубоцька кепка. Із кутка виходить босоніж, солодко потягуючись, Наталка в куценькій нічній сорочині, чорне волосся розметалось по плечах, вона щулиться од холоду – солов’ї знадвору збудили.

Наталка

(підходить до кошика, що стоїть недалеко біля дверей, – кошик зверху запнутий старою хусткою)

      Дивись, і яблука, і пиріжки, узвар у глечику.

      Таки бабуся в мене – зі знаком якості і перший сорт!

      Чи яблука тобі, а чи узвару, Петь?

(П’є з глечика узвар.)

      Виходить з того ж таки закутка Петро, він в самісіньких плавках, зверху, правда, накинутий робочий халат Марини, він де-не-де пропалений, замурзаний глиною і гіпсом.

Петро

      Оце я трохи, Натко, підіспав. А то дорога

      Геть замордувала, клята. Костоломний шлях!

Наталка

      Чим нахваляється сьогодні молодий

      По першій шлюбній ночі з молодою —

      Тим нахваляється, що трохи підіспав!

      Гляди мені, проспиш – вкрадуть твою покражу…

Петро

(береться за пироги, за яблука, запиває узваром, апетит подорожнього долає незвичність ситуації)

      Ой, Натко, Натко, досі я не збагну —