По крапелині – буде так, і годі!
Тож перетворюйся в руїну,
А я прийду
Десь літ за п’ятдесят
І подивлюсь,
Що лишиться в очах твоїх, людино.
«Бог» з «Архангелом Гавриїлом» виходить. «Адам» одягає собі бороду, «Єва» закутується в хустку – вони знову завмирають в попередній позі. Знову заходить «Бог» з «Архангелом Гавриїлом».
І бог прийшов десь літ за п’ятдесят.
Дивись: вже не халупа,
А хата ясноока поміж вишень,
Де був пустир, який садок веселий,
Пшениця ген на нивах дозріває,
Сини орають в полі,
Пшеницю доньки жнуть,
Гасають внуки на лугах.
Під хатою на призьбі
Сидять дідусь з бабусею – Адам і Єва —
І дивляться то на ясний світанок,
То в очі одне одному.
І бог в очах побачив,
Таку красу побачив бог
В очах і чоловічих, і жіночих,
Величнішу, ніж досі в них горіла,
Могутнішу, ніж досі в них палала.
Побачив не лише Любов,
А й Вірність запримітив,
І бог розгнівався,
Аж руки задрижали.
Так мало тобі старості, людино!
То помирай же, помирай у муках,
Ставай землею,
Прахом стань і тліном.
А я прийду невдовзі й подивлюсь,
В що перетвориться твоє кохання.
«Бог» виходить. З ним – «Архангел Гавриїл». Щезає і «Єва». «Адам» залишається один. Потім – передня ява.
Три літа проминуло —
Знову бог прийшов з архангелом.
І бачить бог:
Сидить дідусь біленький
Над невеличким горбиком могили,
І бачить бог:
Смутні в людини очі,
Та в них палає жаром
Ще, ще могутніша
І вже неосягненна
Краса людська —
Така страшна для бога.
Не тільки там Любов,
Не тільки Вірність,
А й Пам’ять серця бог побачив.
І затремтіли в бога руки з ляку,
І од безсилля серце затремтіло.
«Бог» підходить до людини, падає перед «Адамом» на коліна і починає благати.
О, дай мені, людино, цю красу!
Що хочеш, те й проси
В обмін на неї – дай лише.
Не можу.
Надто дорого вона мені дісталася,
Їй ціна ж бо – смерть,
А ти безсмертний, кажуть.
Бери безсмертя,
Молодість бери,
Віддай мені лише Любов!
Мені нічого не потрібно.
Ні вічна молодість,
Ані докучливе безсмертя
Не можуть дорівнятись до Любові!
«Бог» встає з колін. На тлі пшеничного поля і ранкової зорі стоять в золотих колосках юнак і дівчина, міцно сплівши руки, і дивляться то на сонце на небі, то на сонце в очах одне одного.
Найбільше диво світу – це Любов!
Схопився бог за голову руками
І