Душа хай буде пам’ятлива, але чиста…
Чи ж це можливо поєднати
І пам’ять отаку лиху, і чистоту душевну?
У вас, в НДР, згадують часто Брехта:
«Труднощі гір – вже позаду.
Тепер починаються
Труднощі рівнин».
Та, мабуть, справедливіше
Ці гори, що минули в минулім,
Вважати лиш горбами,
Попереду – ото вже справжні гори!
Чи ви не альпініст?!
Звідкіль у вас, Учителю,
Такий потужний струмінь оптимізму,
Мені буває лячно за людину,
А у вас – якась любов глибинна.
Як ви її навчились? Де і як?
Навчитись можна всьому:
Твердості, терпінню, мужності,
Любові не навчишся, друже.
Любов повинен дати хтось —
Мати, батько, вчитель,
Бабуся, може, хтось живий живому!
Якийсь заряд – як естафету.
По ланцюжку століть – одне від одного.
Яка важезна ноша —
Любити, співпереживати,
Співчувати, за когось постраждати!
Але яка людська – найлюдськіша!
Мені дали бабуся й мати оцю ношу.
Заходить Мар’яна. Обличчя Вальтера світліє. Вчитель не то жартівливо, не то серйозно звертається до Мар’яни:
А я вже все не донесу – отож потроху
Перекладаю вам на плечі цей тягар,
Найважчий…
Може, вдвох піднесете?
День добрий!
Це ж який тягар,
Який ми вдвох зуміємо підняти?
Це наш секрет із Вальтером,
Вірніше, ваш із Вальтером…
Отож про школу й про любов.
Ми ж боїмось відверто
Казати те, чим всі живуть давно.
Дев’ятий і десятий класи
Все знають, любляться, страждають,
А ми, святенники, лиш палець на вуста!
Мені двадцять другий пішов,
Вчора почула я про себе
Шепіт дев’ятикласниць:
«Стара діва, заміж ніяк не вийде,
А наша Люська…» і таке сказали
Круте і дуже точне слово – я здригнулась!
Мені тридцять другий пішов,
На десять літ я більше наздригався,
Як нарубок старий, мушу сказати,
Що ми безсилі справитись з цим валом,
Отож і досі не одружувавсь.
Мені, старому, вже п’ятдесят другий,
І мушу сказати ось таке:
Не вал цей страшний, він – органічний,
Не раннє дозрівання нас лякає,
Але безсилля наше в оцю пору,
Коли життя квітує і буяє,
Коли парується весна з весною,
Ми лиш дратуємось чи рота роззявляєм.
Де ж наша мудрість? Тонкість наша де?
Наш такт – безсилий,
Мудрість наша – куца.
Звичайно, сексуальне виховання
Потрібне.
Але ж як забути
Про виховання мудрості любові!
Тут