За пташку пережив, чи за шпаргалку.
Я їх просив: не убивайте, хлопці!
Я відмовляв їх – не послухали.
Таки його убили по-звірячому.
А потім убивця сам того не витримав —
Наклав на себе руки. На суді
Я приголомшений був, все мовчав.
Все інші говорили – все на мене.
Усі вони давно уже на волі,
Попереду у мене ж – ціла прірва!
Знадвору чути шум машини. Заходять дружинники з міліціонером, з ними – Чухно.
Даруйте, добрий вечір, Вчителю!
Ви знаєте, хто це такий?
Це мій знайомий – Бляшкевич.
Він вже тікає п’ятий раз.
Він батька убивав і вбив
Учителя – пенсіонера, нумізмата.
Все через гроші…
Уперше чую, щоб учителя
Вбивали через гроші. Це так?
От бачите, який я!
Зверху наче правда, та нема
Тієї правди всередині. Годі!
Беріть мене. Я вже готовий!
І ще найголовніше. Ось адреса.
Ось фото. Це дружина. Це синок.
Дружина вже готова, дайте згоду,
Щоб син мій вчився тут, у Павлищанах,
У вашій школі. А то вже біда!
Безбатченко він. Забіяка лютий.
Всіх колошматить – Мухамед Алі!
Боюсь, щоб не зломився хлопчик,
Вірніше, щоб на звірстві не застиг.
Ви розумієте?
Ви напишіть мені. А я
Даю вам слово забрати сина.
Забирає у Бляхи-Мухи фото і адресу.
І обіцяю вам достоту,
Як ви мені розповідали,
Все написати у Верховну Раду.
Ні, не за тим я прошкував до вас,
За чим – сказав! На цьому досить.
Спасибі, що не погребували
Моїм високим товариством,
Тож пробувайте у здоров’ї, Вчителю!
Прощавайте!
Виходить. За ним – дружинники з міліціонером.
Щось ви сьогодні дуже спритний!
А я завжди такий! Порядок
Є порядок.
Ідіть і зачиніть ворота!
Чухно виходить.
Оце оказія. Відразу вас – в окріп.
Стражденний чоловік – йому я вірю,
Хоч перекручений, з важких дітей.
Я прошу тебе,
Подай мені…
Що з вами, Вчителю?
Мовчіть, мовчіть!
Дружина подає йому валокардін. Вчитель п’є.
Візьмем цю жінку з хлопчиком, хай їдуть.
Я знаю отаких дітей, в яких батьки
П’яниці чи злочинці… чи безбатченків.
Як правило, завжди важкі це діти.
Причину, бачте, він шукає в батькові,
В оточенні, а забува про себе,
Про відповідальність перед іншими,
Перед