– Тут кілька чоловіків убрані однаково, – сказав хвостатий. – Як можна говорити категорично?
– Я ж сказала – у них не та будова чи зріст.
– Ви впевнені?
– Так. Номер два підходить найбільше, але на ньому сині кеди. На тому, хто застрелив мого чоловіка, були червоні.
– Давайте прояснимо, – вів далі хвостатий. – Ви не можете з упевненістю казати, що четвертий номер застрелив вашого чоловіка. Ви можете сказати, що, на вашу думку, він приблизно того ж зросту та будови й убраний у подібний одяг…
– Не подібний, – перебила його Майя. – У той самий одяг.
Хвостатий схилив голову.
– Серйозно?
– Так.
– Ви не можете цього знати, місіс Буркетт. Думаю, у світі більше однієї пари червоних конверсів, чи не так? І якби я виставив там чотири пари червоних кедів, ви змогли б сказати, які саме носив нападник тієї ночі?
– Ні.
– Дякую.
– Але це не «подібний» одяг. Він же не вдягнув білі кеди замість червоних. На четвертому номері точнісінько таке саме вбрання, що й на стрілку.
– Що підводить мене до іншого питання, – сказав хвостатий. – Ви не знаєте напевно, чи це стрілець, так? Чоловік у лижній масці може бути вбраний у той самий одяг і мати ті ж розміри, що стрілець. Усе правильно?
Майя кивнула.
– Правильно.
– Дякую.
Хвостатий замовк. Кірс схилився до мікрофона.
– Ви можете йти. Запускайте другу групу.
Увійшли ще шестеро чоловіків у лижних масках. Майя вивчала їх.
– Тут, найімовірніше, номер п’ять.
– Найімовірніше?
– На другому номері таке ж убрання, і вони приблизно одного зросту та будови. Я б сказала, що це п’ятий, але вони настільки подібні, що присягнутись я не можу.
– Дякую, – сказав Кірс. Знову нахилився до мікрофона. – Це все, дякую.
Майя вийшла з кімнати слідом за Кірсом.
– Що відбувається?
– Ми взяли двох підозрюваних.
– Як ви їх знайшли?
– За вашим описом.
– Можете показати?
Кірс вагався недовго.
– Гаразд, ходімо.
Він підвів її до столу, на якому стояв величезний монітор, може, тридцять дюймів, може, більше. Вони сіли. Кірс увів дані.
– Ми продивилися записи з усіх найближчих камер безпеки в ніч убивства, шукаючи двох чоловіків, які відповідали б вашому описові. Уявіть собі, на це знадобилося чимало часу. Отже, на розі Сімдесят четвертої та П’ятої авеню є багатоквартирний будинок. Погляньте.
Камера показувала двох чоловіків згори.
– Це вони?
– Так, – сказала Майя. – Чи хочете, щоби я повторила знову про подібну комплекцію та одяг?
– Ні, ми нічого не записуємо. Як бачите, лижних масок на них немає. Вони не носили б їх на вулиці, це привернуло б зайву увагу.
– І все одно, – сказала Майя, – я не розумію, як можна встановити їх особистості під таким кутом.
– Знаю.