– О, я вас пам’ятаю, – сказала вона й нахилилася до Лілі. – І тебе теж пам’ятаю. Привіт, Лілі!
Лілі промовчала. Жінки лишили її з кубиками й пішли до кабінету.
– Я готова записати її до вас, – сказала Майя.
– Чудово! Коли хочете почати?
– Негайно.
– Ем, це трохи незвично. Зазвичай нам потрібно два тижні на обробку заяви.
– Від нас несподівано пішла нянька.
– Прикро це чути, але…
– Міс… вибачте, забула ваше ім’я.
– Кітті Шам.
– Так, міс Кітті. Перепрошую, ви бачите отам зелене авто?
Кітті визирнула з вікна. Її очі звузилися.
– Вам хтось докучає? Викликати поліцію?
– Ні. Розумієте, це поліцейське авто під прикриттям. Мого чоловіка нещодавно вбили.
– Я читала, – сказала Кітті. – Мої співчуття.
– Дякую. Справа в тому, що офіцер нині мусить доправити мене до відділку. Я не знаю для чого. Він просто заїхав за мною. Тож я маю вибір. Я можу взяти Лілі з собою, поки мене розпитуватимуть про вбивство її батька…
– Місіс Буркетт?
– Майя.
– Майє, – Кітті досі не зводила очей з авто Кірса. – Ви знаєте, як завантажити наш додаток на телефон?
– Знаю.
Кітті кивнула.
– Для вашої дитини буде краще обійтися без емоційних прощань.
– Дякую.
Коли вони дісталися відділку району Центрального Парку, Майя поцікавилася:
– То тепер ви можете сказати, що ми тут робимо?
Кірс майже всю дорогу мовчав. Майю це влаштовувало. Їй потрібен час усе обдумати: камера, відео, Ізабелла, сорочка кольору «лісовий зелений»…
– Необхідно, щоб ви пройшли дві процедури пізнавання.
– Кого саме?
– Не хочу, щоб ви поставилися до цього упереджено.
– Це не можуть бути стрілки. Я ж казала. Вони були в лижних масках.
– Чорних, так ви казали. З прорізями лише для очей та рота?
– Так.
– Добре. Ходімо зі мною.
– Я не розумію.
– Ви побачите.
Поки вони йшли, Майя проглянула мобільний додаток дитсадка «Зростання». Він дозволяв оплачувати рахунки, реєструватися на певний час, переглядати список занять дитини, біографічні довідки всіх вихователів. Але найкращою в додатку і, власне, головною причиною зацікавлення Майєю «Зростанням» була особлива функція, яку жінка зараз вибрала. Три варіанти: червона кімната, зелена кімната й жовта кімната. Вікова група Лілі була в жовтій кімнаті. Майя натиснула жовту іконку.
Кірс прочинив двері.
– Майє?
– Хвилинку.
Екран телефону ожив, відкриваючи пряму трансляцію з жовтої кімнати. Можна було б подумати, що на сьогодні для Майї достатньо відеоспостережень. Однак – ні. Вона перевернула телефон набік і збільшила картинку. Лілі там. У безпеці. Вихователька (згодом Майя зможе подивитись її сторінку та почитати довідку) складала кубики з нею та хлопчиком приблизно того ж віку.
Майя відчула полегшення. Майже всміхнулася. Слід було наполягти, щоб віддати Лілі в подібне місце ще кілька місяців тому. Якщо