Твоя перша остання брехня. Гарлан Кобен

прокашлявся. – Тож вони, Джо і Клер, працювали разом. Це не спричиняло напруги?

      – Мене це хвилювало, – сказала Майя. – У мого дядька свій бізнес. Досить успішний. Але, коли до нього захотіли долучитись інші члени родини й він їм це дозволив, усе пішло під три чорти. Родину та гроші краще не поєднувати, бо хтось завжди лишиться ображеним.

      – Але тут цього не сталося?

      – Тут вийшло навпаки. Тепер у Клер та Джо був особливий зв’язок – робота. Вони постійно говорили про справи. Вона телефонувала йому зі своїми ідеями. Він раптово згадував, що треба дещо зробити до завтра, і писав їй, – вона знизала плечима. – Але знову ж таки…

      – Знову ж?

      Майя підвела на нього очі.

      – Я нечасто бувала поруч.

      – Ви служили за кордоном.

      – Саме так.

      – І все одно, – сказав Кірс, – щось не складається. Що могло змусити когось убити Клер, чотири місяці зберігати зброю, а потім віддати її Кейтену для вбивства Джо?

      – Йо, Кірс.

      То був інший коп із відділку. Молодий чоловік стояв у протилежному боці кімнати й жестами кликав Кірса.

      – Вибачте, я на хвилинку.

      Кірс підійшов до копа, той схилився до нього, і вони почали перешіптуватися. Майя дивилася на них. У голові досі паморочилось, але думками вона постійно поверталася до того, що ніяк не турбувало Кірса.

      Відео з прихованої камери.

      Це цілком природно, припустила вона. Він не бачив зображення, більше переймався фактами, і хоча не відкинув її слова як марення божевільної, а проте, мабуть, сприйняв їх за надмірну роботу уяви або щось подібне. Якщо чесно, навіть сама Майя не могла відкидати цю можливість.