Адлер був переконаний, що рушійною силою вчинків людини є особиста вигода (першість, за його термінологією), а також соціальний статус (успіх). З огляду на те, що всі люди народжуються з маленькими, вразливими і неповноцінними тілами, у них розвивається комплекс меншовартості та бажання подолати це почуття. За теорією Адлера, люди, які прагнуть першості, не надто турбуються про інших і зосереджені лише на особистій вигоді, а отже, вони психологічно нездорові. Люди, які прагнуть успіху, роблять це для всього людства, не втрачаючи себе, а отже, вони психологічно здорові.
Згідно з Альфредом Адлером, індивідуальні риси особистості походять від таких зовнішніх факторів.
1. Компенсація. Люди, які в чомусь відстають, утрачають певну цінність на тлі інших і прагнуть вирватися вперед. Ті, кому це вдається, стають успішними на індивідуальному та суспільному рівнях.
2. Пасивність. Люди змиряються зі своїми недоліками і звикають до них. Таке трапляється з більшістю людей.
3. Надмірна компенсація. Люди, одержимі ідеєю компенсації власних слабкостей або недоліків, зациклюються на прагненні до успіху. На думку Адлера, такі люди – невротики.
Альфред Адлер запропонував концепції, що кардинально відрізнялися від теорій Зіґмунда Фройда. На відміну від Фройда, який зосереджувався лише на універсальних біологічних чинниках, Адлер вірив в унікальність індивіда. Відійшовши від учення Фройда і його сучасників, Адлер висунув протилежну теорію психологічного розвитку, надто в дітей, і запровадив принципи, які досі вважають наріжними каменями сучасних інтерпретацій психології.
Основні теорії про групи
Не всі це усвідомлюють, проте групи мають сильний і радикальний вплив на поведінку людей.
Кожна людина поводиться по-різному поруч з іншими і на самоті.
Основа соціальної психології полягає в тому, що людина на самоті почувається більш розслаблено й не переймається тим, який вигляд має її поведінка збоку. Щойно з’являється хоча б одна інша людина, поведінка змінюється: люди більше звертають увагу на те, що відбувається навколо.
Тому, згідно з дослідженнями, людина схильна краще виконувати прості або добре засвоєні завдання в присутності інших людей. У разі випробування чогось нового або складного в присутності інших рівень виконання знижується. Це називається «соціальною фасилітацією». У присутності сторонніх ми виявляємо більше старанності про людське око, тому гірше виконуємо нові або складні завдання.
Розглянемо на прикладі баскетболу. Людина,