Психологія 101: Факти, теорія, статистика, тести й таке інше. Пол Клейнман. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Пол Клейнман
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: Зарубежная образовательная литература
Год издания: 2012
isbn: 978-617-12-2033-1, 9786171220348
Скачать книгу
Штатах, оселившись у Нижньому Іст-Сайді на Мангеттені. 1928 року Аш здобув ступінь бакалавра в Нью-йоркському коледжі. Після коледжу Аш вступив до Колумбійського університету, де на той час викладав Макс Вертгеймер. 1930 року Аш захистив магістерську, а 1932 року докторську дисертацію. Після навчання він викладав психологію у Свортмор-коледжі. У цьому закладі він працював протягом дев’ятнадцяти років, попліч колеги з гештальтпсихології Вольфґанґа Келера. У 1950-х роках Аш привернув увагу громадськості своїми дослідженнями в галузі соціальної психології та революційними експериментами, відомими як Експерименти Аша. Ці дослідження принесли йому наукову славу і лягли в основу кількох масштабних теорій про соціальний вплив.

      Із 1966 по 1972 рік Аш працював директором Інституту когнітивних досліджень Рутґерського університету. 1979 року він став почесним професором психології Пенсильванського університету, а з 1972 по 1979 рік викладав у цьому закладі. Соломон Аш помер 20 лютого 1996 року у віці вісімдесяти восьми років.

Експерименти конформізму Соломона Аша

      1951 року Соломон Аш організував експеримент, щоб з’ясувати, наскільки індивід піддається соціальному тиску більшості. Експерименти конформізму Соломона Аша – одні з найвідоміших досліджень у сфері психології. Ці експерименти досить легко відтворити.

      Зразок карток для експериментів конформізму Соломона Аша

      1. У дослідженні беруть участь шість-вісім осіб. Усі учасники, крім одного, є підставними особами або спільниками. Єдиний об’єкт експерименту, який не є спільником, не знає, що решта – підставні особи. Спільники вдають із себе справжніх учасників проекту.

      2. Усі учасники мають виконати вісімнадцять простих завдань (правильні відповіді мають бути очевидними) у присутності один одного.

      3. Учасники вмощуються рядком. Об’єкт експерименту сідає позаду і виконує своє завдання останнім або передостаннім.

      4. Учасникам показують спершу картку з лінією, подібну до зображеної на Мал. 5 ліворуч, а тоді – картку з трьома варіантами відповіді (A, B, C), за зразком, зображеним праворуч.

      5. Кожний учасник усно вибирає один із трьох варіантів, що найкраще відповідає лінії на картці, за зразком ліворуч.

      6. Перші дві відповіді мають бути правильними, щоб об’єкт експерименту почувався впевнено.

      7. Після третьої картки спільники починають давати одну й ту саму хибну відповідь.

      8. На дванадцять із вісімнадцяти запитань спільники дають ту саму неправильну відповідь. Дванадцять – критична кількість в експерименті.

      9. Мета дослідження – з’ясувати, чи повторить піддослідний помилкову відповідь за рештою групи.

Результати

      Соломон Аш виявив, що під час виконання вісімнадцяти завдань 75 % учасників щонайменше один раз повторюють очевидну неправильну відповідь, наслідуючи більшість у групі.