Ясин поводився доволі виважено, писав щодня, але не більше 1—2 повідомлень на нейтральні теми, як от «Добрий ранок! Які плани на нині?» чи «Солодких тобі снів». Згодом обережно почав вкидати слова типу: «люба», «сумую за тобою», «часто думаю про тебе» і потім «хабібті» (моя кохана). Лара просила не називати її так, але він відповідав, що серцю не накажеш, хоча зізнань їй більше не робив. Скоро це перетворилося на їхній ритуал – розповідати уранці про свої плани, а ввечері розказувати як минув день. Вона не вважала це невинне листування чимось поганим, але ця перчинка додавала трохи гостроти її прісному буттю. Марко знову занурився у буденну рутинність, абсолютно нічого не підозрюючи про зміни, що відбулися в почуттях дружини і вважаючи, що життя налагоджене. Вони знову майже не бачилися, але тепер Лара була цьому лише рада і навіть у неділю намагалася йти з дому, вигадуючи щоразу іншу причину. Повернення додому сина її дуже втішило, стало вже не так самотньо.
Одного разу Лара забула телефон на роботі, тож за ніч він розрядився. Вранці дівчина пішла забрати його, і щойно під'єднала до зарядного пристрою, як одразу ж телефон задзвонив.
– Ларо, хабібті! З тобою все гаразд? Ти довго не відповідала на мої повідомлення, і я почав страшенно хвилюватися, що з тобою щось трапилося! —голос Ясина в телефоні був дуже стривоженим.
Дівчина посміхнулася і пояснила ситуацію, їй подобалось це щире занепокоєння, зрештою, приємно було чути його голос. «Які дивовижні метаморфози відбуваються в мені», – констатувалаа Лара, але вирішила не боротися з ними. Та й навіщо, якщо це піднімає самооцінку та настрій, не даючи забути, що ти жінка: довелося зізнатися самій собі, що їй лестила увага такого молодого і красивого хлопця. «Є ще порох у порохівницях», – з усмішкою думала жінка. Відтоді Ясин почав систематично не лише писати, а й телефонувати, але так як це було недешево, він запропонував Ларі спілкуватися у відеомесенджері. Вдома був комп'ютер Марка, але вона не наважилася б його використовувати: у цей момент дівчина вже почала усвідомлювати, що виходить за рамки пристойності заміжньої жінки. Але це її не зупинило. Розмови з Ясином уже стали приємною звичкою, якої не хотілося себе позбавляти. Дівчина не розуміла, що ця звичка загрожує перетворитися на наркотик на тлі її невдалого особистого життя.
Одразу навпроти ресторану, де працювала Лара, розташовувався інтернет-магазин, і вона вирішила там спілкуватися з Ясином через месенджер, не привертаючи уваги. Хоча ця процедура була для неї новою, хлопець обіцяв її навчити. Перед першим виходом на контакт дівчина прискіпливо зазирнула в дзеркало: «Як я виглядаю? Треба б губи підфарбувати». І тут Лара зловила себе на думці, що збирається, як на побачення. «А чому б і ні?! Не хрест же на собі ставити в 35!», – і пустотливо підморгнувши власному відображенню, побігла на зустріч.
– О,