Та, котра біжить по граблях. Лара Білянська. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Лара Білянська
Издательство: Издательские решения
Серия:
Жанр произведения:
Год издания: 0
isbn: 9785006718340
Скачать книгу
відчув роздратування у її голосі:

      – Найімовірніше, я Вас втомив, тим паче, що Вас тут уже дістали і без мене.

      – Не те слово! – вихопилося в Лари. – Ох, пробач, тебе це не стосується, – вона.

      – Та ні, не хвилюйтеся! Я тямущий, – посміхнувся хлопець.

      – Сподіваюся побачити Вас завтра й обіцяю не набридати з екскурсіями. Мене звати Ясин, бажаю Вам гарного вечора!

      Хлопець граційну покрокував далі, а призахідне сонце світило йому в спину, перефарбовуючи білосніжну футболку в бузково-рожеву. Лара поквапилася назад у готель, не надавши жодної ваги цьому знайомству.

      Глава 5

      «В її вустах з їх даром промовляти 

      «Я заміжня» звучить як пропозиція.»

      (В. Вишневський)

      «Законний поцілунок ніколи не зможе

      зрівнятися з поцілунком крадькома.»

      (Г. Мопассан)

      Наступного дня подруги пішли на пляж рано вранці. Дівчата із задоволенням скупалися в прохолодній воді та зручно вмостилися на шезлонгах під великою парасолькою з пальмових гілок. Настрій був чудовий. Раптом до них підійшов офіціант із двома величезними склянками соку та тарілкою фруктів.

      – Ви помилилися, ми це не замовляли, – здивовано сказала Лара.

      – Вас пригощають, – і офіціант махнув рукою у бік будки, де продавали екскурсії.

      Лара обернулася і побачила усміхненого Ясина. Він помітив легке роздратування на її обличчі та поспішив до дівчат:

      – Тільки не тлумачте мене неправильно: я не чіпляюся, це лише дружнє привітання.

      Ксенія усміхнулася, штовхнувши подругу ліктем, і взяла склянку із соком:

      – Дуже люб'язно з твого боку, дякую.

      – Я вчора сам обіцяв не чіплятися і від інших вас охоронятиму, якщо ви не заперечуєте.

      – Не заперечую, – відповіла Лара, беручи до рук гроно винограду, – якщо ти пообіцяєш не звертатися на «Ви». Звичайно, що це підкреслює твоє добре виховання, але я себе відчуваю тіткою: звісно, я значно старша за тебе, але давай опустимо ці формальності.

      – Добре, – обличчя Ясина радісно засяяло, – хоча я й не вірю, що Ви… ти набагато старша. – Він упритул подивився на дівчину: – Тобі не більше 27—28 років, – упевнено сказав він.

      Подруги розсміялися. «Нехай так і думає, хоча це приємно», – подумала Лара.

      – А тобі скільки років? – запитала Ксенія.

      – Мені майже 26, – відповів Ясин. – Я вже рік як працюю в Шарм Ель Шейху, а сам я родом з Каїру.

      «Ще молодший, аніж я думала. Зовсім дитина, однак, дуже приємної зовнішності». Лара знала, що виглядає молодшою за свої 35 років, тож її не дивувало загравання молодих чоловіків. Це лестило, але вона не надавала цьому аж такої ваги.

      – Вибачте, можна дізнатися, як ваше ім’я? Бо якось незручно спілкуватися.

      Дівчата представилися, потроху вони розговорилися. Ясин із задоволенням розповідав про Шарм і про Єгипет уцілому, трохи про себе, що виріс у великій