Вираз його обличчя миттєво змінився, гнів перетворився на здивування, а потім проявилася спантеличеністю.
– Маєш на це якісь вагомі причини? Є інший чоловік? – з тривогою в голосі запитав він.
– Нікого в мене немає, але навіть якби й був, то яке це має значення, коли я і так не бачу сенсу в нашому подружньому житті. Дітей ти не хочеш. Кажеш, що досить Віталіка, але ти і з ним уже давно перестав спілкуватися, він тобі не цікавий. Ти приніс додому їжу, заплатив за квартиру і вважаєш, що свій обов'язок виконав. А ми ж не тварини, нам і спілкування, і почуття потрібні. Я втомилася від такого життя, мене дістали твої скандали та безглузді звинувачення. Ти щоразу кажеш, що кохаєш мене, а насправді ти любиш лише себе!
Обличчя Марка стало злим і недобрим, а карі очі перетворилися на вуглинки, що, здавалося, можуть пропалити тебе наскрізь.
– Яка ж ти невдячна! Ти забула, скільки я для тебе і Віталіка зробив?! І якщо ти думаєш, що так просто можеш зі мною розлучитися, то знай – розлучення я не дам ніколи! Якщо хочеш, сама цим займайся, але ти ж прекрасно знаєш, скільки в цій країні піде грошей і часу на розлучення, особливо, без обопільної згоди. І на фінансову допомогу з мого боку тоді вже не розраховуй! Я тебе кохаю, ти мені потрібна, а віриш ти в це чи ні, мені все одно. Я тебе не відпущу!
Марко вийшов із квартири, сердито грюкнувши дверима. «Знову мовчанка на два місяці гарантована. Що за любов у нього до мене така дивна?» Лара, ледь не плачучи, робила фінансові підрахунки, оскільки під час сварок чоловік зазвичай ні за що не платив, як раптом задзвонив телефон. Побачивши номер Ясина, вона згадала, що не прийшла на чергову зустріч в інтернеті.
– Прошу тебе, вибач! Я не змогла сьогодні прийти, у мене проблеми… з чоловіком.
Лара досі ніколи не торкалася теми своїх сімейних стосунків, але в цей момент їй стало так боляче та прикро, що вона розповіла все, що наболіло за минулі роки. Їй треба було виговоритися, а Ясин зрозумів це, тож слухав уважно та не перебивав. Урешті, виливши душу, вона замовкла. Він теж помовчав кілька секунд і раптом просто сказав:
– Ларо, виходь за мене заміж.
Вона оторопіла та не повірила власним вухам, а він продовжував:
– Це, звісно, не робиться так, по телефону. Адже я знаю, що ти ще заміжня. Але я переконаний, що ми матимемо змогу і я тобі красиво освідчуся та зроблю пропозицію. Я лише хочу, щоб ти знала зараз, що я кохаю тебе, мрію з тобою одружитися і мати наших дітей. Я зроблю все, щоб ти була щаслива! Подумай, я ж не вимагаю відповіді сьогодні.
– Ти божевільний, – прошепотіла дівчина і вибила дзвінок.
«Ще заміжня… гм, цікаво зазначено. А він самовпевнений», – думала Лара, перебираючи вкотре подумки їхню розмову в пам'яті. «Дивно, але це вже вдруге мені роблять пропозицію, коли я ЩЕ заміжня». Не те, щоб вона прагнула до чергового заміжжя, але його слова її зачепили: ні слов'янські, ні європейські чоловіки такими пропозиціями не розкидаються,