– А якщо не приходить?
– Тоді розривають заручини. Але з досвіду можу сказати, що це трапляється рідко.
– А що, по-іншому познайомитися зовсім не можна, без втручання батьків? – запитала Лара.
– Можна, звісно. Наприклад, в університеті, в кіно, навіть просто випадково на вулиці. У мене, як я вже казав, такої можливості тут, у Шармі, немає. Але вибір усе одно спершу мають схвалити батьки: їхнє слово для нас закон.
Дівчата були здивовані, адже багатьох фактів вони не знали.
– У вас усе відбувається, як пишуть у книжках, суворо та згідно приписів. А в нас усе спонтанно, вже й не знаю, добре це чи погано. Але, напевно, не дуже добре, оскільки Ксенія розлучена, а я двічі одружена, – Лара дивилася прямо в очі Ясину, – ось і син від першого шлюбу вже великий. Так-так, мені давно не 28, на жаль.
Очі Ясина заволокла туга, він відвернув голову.
– Це все дуже цікаво, але нам час на обід. Дякую тобі за таку пізнавальну розповідь! – сказала Ксенія.
Дівчата почали одягатися.
– А можна після обіду вас запросити покататися на катамарані? Я вам покажу найбільший риф, він розташований недалеко, у цій затоці, – хлопець із надією дивився на дівчат.
Подруги з радістю погодилися та мерщій чкурнули з пляжу.
По обіді Ясин із масками та ластами для пірнання вже чекав подруг біля входу. Разом із ним був ще один хлопець не надто приємної зовнішності, величезний і волохатий.
– Брррр! Як йому не гаряче? – прошепотіла Ксенія.
– Зате взимку не холодно, – засміялася Лара.
– Його присутність обов'язкова? – запитала вона в Ясина.
– Це власник катамарана, без нього не обійтися, – він знизав плечима.
Дійсно, недалеко, з іншого боку затоки, розкинувся величезний риф. Він не був продовженням берегової лінії, як зазвичай, а немов виріс із морського дна величезним стовпом. Дівчата поплавали навколо нього, граючись зі зграями різнокольорових риб, і незабаром вирішили повернутися назад.
– Ти дуже добре плаваєш, – похвалив Ясин Лару.
– Так, я з дитинства займалася плаванням, брала участь у змаганнях і отримала спортивний розряд.
– О, тож, ти маєш плавати краще за мене. Давай перевіримо, хто швидше до берега допливе? Пляж уже близько.
Дівчина погодилася, плавати вона любила. Лара стрибнула у воду і швидко попливла до берега, але маска від стрибка зсунулася і почала пропускати воду. Дівчина допливла до мілководдя і зупинилася, щоб поправити маску.
– Так, ти дуже швидко плаваєш! За тобою не встигнути! – до неї підплив Ясин, – щось сталося?
– Маска воду пропускає.
– Давай, допоможу!
Хлопець узяв у руки маску і розвернув Лару до себе. Подивився їй просто в очі і раптом пристрасно поцілував у губи. Лара задихнулася