Спершу її картини побачила Полтава, потім Київ, Москва, а згодом і Париж. Біля них юрбилися відвідувачі на міжнародних виставках: хто ж авторка цих дивоглядних полотен? Звідки такий художній талант у простої української жінки, таке тонке естетичне чуття, звідки ця казкова, щедра буйність уяви?
Розділ четвертий. Чорнобриве дівча
Катерина Білокур. Вібраційне число її імені – 3 – зв’язок із космосом, Богом. Вібраційне число прізвища – 8 – уміння формувати події. За квадратом Пітагора – сильна особистість, великий енергетичний потенціял, високий рівень мислення та інтуїції. Нічого для буденної суєти суєт. Енергія вогню: «духовный чин ей полезнее мирского» (Брюс). Згідно з друїдами: граб – великий естет і мрійник, який бачить себе дуже високо і розуміє свою обраність. Її сутність – перемога. Чим більше перешкод на шляху виконання програми, тим більший опір і бажання перемогти. Чим менше на її шляху учителів і попечителів, тим оригінальнішим і неповторнішим буде її «урожай» – результат програми, енергії своєї праці, який мистецтвознавці ніяк не можуть запхнути у яку-небудь шухлядку. Генії – не для шухлядок.
У далекій і теплій Італії, неподалік від чарівної Флоренції, у сім’ї хлібороба народився хлопчик. Із самого дитинства у ньому жило непереборне бажання – малювати. Якось він випасав свої вівці й охоплений нестримним прагненням малював на плескатому камінні гострим камінцем обриси овець, скель, постаті людей. Юного вівчарика зустрів по дорозі славетний художник Чімабуе і, вражений його малюнками, забрав у батьків до себе в науку. Незабаром учень перевершив учителя. Так виріс один із велетнів світового мистецтва, батько європейського живопису – Джотто.
У селі Богданівці Пирятинського повіту Черняхівської волості Полтавської губернії (нині Яготинський район Київської області), зануреному серед полтавських ланів у зелень садків, гущавину городів, кучерявість квітів, у день святої великомучениці Катерини, 24 листопада (7 грудня) 1900 року, народилося чорнобриве дівчатко, якому випало згодом уславити свій талановитий народ перед світом.
«24 ноября 1900 года родилась и в этот же день крещена Екатерина. Родители: села Богдановки казённый крестьянин Василий Иосифов Белокур и законная жена его Акилина Павлова, оба православные. Воспреемники: крестьяне Пётр Корнеев Кононенко и Марфа Павлова Черномурова. Обряд крещения совершал священник Иоанн Полянский» – із запису метричної книги Преображенської церкви села Черняхівки.
Отож, цього дня Бог подарував Україні й світові Квіткочарівницю – Катерину Білокур, під дотиком пензля якої найбуденніші речі поставали як вінець творіння працелюбної людини; у «картинах – квітах-дітях» якої кожна квітка та кожне стебельце співають хвалу життю та щедрій родючій українській землі.
«На сороковий рік по смерті Шевченка,