– Як на мене, це все щось на кшталт фокусу, що приваблює довірливих людей з підвищеним рівнем самонавіювання, не більше, – поблажливо посміхнувся Тревор. – Себе особисто зараховувати до цієї категорії людей я б не хотів.
Аманда усміхнулася:
– Начебто так, з першого погляду. Але скажіть мені, Треворе, ви читаєте книги? – і, не дочекавшись відповіді, продовжила: – Художні, наприклад. Ви ніколи не замислювалися над тим, що, читаючи той чи інший твір, ви бачите не букви, рядки, колір атраменту14, фактуру паперу, тобто те, що, насправді, лежить у вас перед очима, а зовсім інше. Читаючи речення за реченням, ви чітко уявляєте героїв оповідання, їхній зовнішній вигляд, навколишній світ, зрештою, їхні характери, враження, хвилювання. Ви начебто сторонній спостерігач усього того, що коїться з ними. Здебільшого читач почувається безпосереднім учасником подій. Чи не так? – Аманда говорила не поспішаючи рівним, приємним низьким голосом, немов дикторка, яка пояснює суть світобудови. – Це і є навіювання. Загалом, процес читання художньої літератури, особливо «про себе», дуже близький до стану гіпнозу. Отож, любов до читання з достатньою точністю свідчить про високу сугестивність пацієнта.
Аманда раптом зупинилася, пильно подивилася на Тревора і запитала:
– То що, чи подобається вам читати? Що ви читаєте у вільний час?
– Ви знаєте, у дитинстві і юності я дуже багато читав. Навіть у нудних описах пейзажів і картин природи Вальтера Скотта знаходив якусь принадність. А зараз захоплююся історичними дослідженнями. На жаль, часу на читання книг залишається дуже мало.
– Якщо ви любите читати, – продовжила Аманда, – у вас, насамперед, розвинена здатність до образного мислення і є бажання сприймати інформацію. Бібліофіли – одні з найбільш високогіпнабельних особистостей. Дехто з них не тільки візуально сприймає все прочитане, а й може прогнозувати майбутні діалоги, сцени і навіть сюжетні лінії. І все це так само візуально.
– Що ж, я не настільки високогіпнабельний, щоб прогнозувати майбутні сцени під час читання, – парирував Тревор. – Хоча ви праві, під час читання книги у голові, справді, формуються певні образи. І я згоден, що письменник може надихнути читача на якісь переживання. Це нормально і здебільшого природно. Але навіювання гіпнотизером певних дій або неіснуючих ситуацій я вважаю відвертим шарлатанством.
– Чому? Треворе, я вам ще скажу, що досвідчені психологи під час гіпнотичного сеансу можуть провокувати не тільки певні думки, а й образи. В деяких випадках можливе вживляння і вигаданих життєвих ситуацій для блокування і заміни наявних болісних спогадів,