Очі самі по собі заплющувалися від утоми, сон долав Роберта і намагався повністю зламати його волю і змусити підкоритися п'янкому духу Морфея. Засинати завжди було приємно і солодко.
Роберт опустив голову на м'яку подушку і поринув у мрії, які непомітно перейшли у сновидіння.
– Скільки можна спати? Галло! Треворе, підйом!
Чийсь бадьорий жіночий голос доносився з кухні разом із дзвоном склянок, тарілок, ложок і виделок, які жінка розставляла на столі для сніданку.
– Підйом, Треворе!
Роберт розплющив очі тільки після того, як той хтось скинув з нього ковдру.
– Тітонько, дай поспати ще трішечки. Ще п'ять хвилин, – сонно простогнав він і спробував схопити ковдру, але вона сповзла на підлогу.
Роберт неохоче потягнувся рукою до підлоги, але з першої спроби дістати ковдру йому не вдалося, довелося навіть трохи підвестися. І саме цієї миті сталося щось неймовірне, він ніби потрапив в якесь казкове задзеркалля. Посеред величезної кімнати з високими стелями стояла неймовірної краси велика зелена ялинка. Вона була розкішно одягнена в різнокольорові кулі, фігурки звірів, яскраві гірлянди, а зверху гілки були прикрашені великими золотистими, червоними і жовтими бантами. На шпилі ялинки красувалася промениста червона зірка. Ялинка грала всіма барвами веселки. Великі кулі червоного і синього кольорів, кулі поменше білого і зеленого кольорів, цукерки, загорнуті в білі серветки і підвішені до гілок різнобарвними нитками, – усе це створювало ореол чогось чарівного і неземного.
Роберт не міг відвести здивованого та захопленого погляду від ялинки. Таку велику, пишну, красиву й ошатну новорічну ялинку він бачив уперше у своєму житті.
Роберт не міг зрозуміти, чи все це насправді. Він озирнувся і на свій подив зрозумів, що знаходиться в зовсім іншій, багато прибраній, чужій кімнаті. Ця кімната була світла, простора. Стіни пофарбовані в яскравий жовтий колір, а стеля – у блакитний з маленькими майстерно намальованими зірочками. Уздовж стін стояли нові меблі, на відкритих поличках яких красувалася безліч різних книг, як у бібліотеці.
З іншого боку кімнати стояло чорне, лакове, з відкритим клапом і білими клавішами піаніно. І іграшки – десятки, напевно, навіть сотні різноманітних іграшок. Очі розбігалися від їх кількості. Маленькі і великі різнокольорові автомобілі, два справжніх шкіряних м'ячі – футбольний і навіть для баскетболу. А найголовніше – величезна залізниця, яка вилася навколо ялинки по підлозі майже по всьому периметру кімнати, з тунелями, світлофорами, мостами та іншими неймовірними деталями, про які Роберт навіть мріяти не міг. А над його ліжком на невидимих нитках висіла модель справжнього літака. Усе це було просто вкрай красиво і неймовірно недоступно.
Роберт сидів на ліжку з широко розплющеними очима, повними подиву і захоплення. Таке яскраве сновидіння він бачив уперше в житті, і залишати цю казку