Гельга: Сольвейґа тікає, що змога.
(Біжить за нею)
Зажди!
Пер Ґінт: (ловить Гельгу за руку)
Подивися, це срібло палене
Дістанеш, як тільки промовиш за мене.
Гельга: Пусти мене.
Пер Ґінт: Маєш, візьми це з собою.
Гельга: Я мушу! Боюся! Он кошик з їжою.
Пер Ґінт: Спасибі… як тільки…
(відпускає її ніжно) Дитятко пещене,
Проси її люба, хай тямить на мене…
Третя дія
І. Картина
У глибині смерекового лісу. Сіра, осіння днина. Сніг.
Пер Ґінт: (підрубуючи високу смереку з покрученим гіллям)
Ну й тугий ти діду! Та що ж – нема ради
Від моїх ударів хитнешся і впадеш!
(Рубає знову)
Хоч вбрав ти на себе панцир сталевий,
Та трісне він в моїх ударів огні,
Даремне ти грозиш руками мені,
Трясешся в досади! Йди спати старий!
(Раптом замовкає)
Ну й тю ж тобі дурню в горячці! Це ж пень,
Ніяка потвора закована в сталь,
Це ж проста смерека! Змарнований день,
Змарнована праця на мрії! Як жаль!
Найвища пора вже на розум! Доволі
Ходить по безпуттям й миляні баньки
Пускати, як хлопчики замкнені в школі;
Баніт[17] ти ж бездомний, довкола ж – пеньки!
(Якийсь час завзято рубає)
Баніт. Ну і добре. Ні одна матуся
За стіл не попросить. Ти сам погодуйся,
Як їсти захочеш. Мудруй собі сам:
Злови, що в потоці чи в лісі, зрубай
Ялицю й багаття клади й заживай
Печеню чи юшку без солі та круп.
Захочеш убратись – цапа обідри;
Сховатись від вітру – збудуй собі дім
Зігнувшися вдвоє тягни на будову
Смереки, що сам їх із віг повалиш…
(Опускає сокиру й замислюється)
Будівля, мов казка! Когут на вежі
Здалека блищатиме в сонцю яснім;
Причілки одягну в різьблені окраси
З морських русалок із риб’ячим хвостом.
Бронзові задвої, мосяжні замки,
А вікна криштальним заблиснуть огнем,
Ну й дертимуть роти дурні мужики,
Як глянуть з долини на Перів терем!
(Сміється гірко)
І знову ті мрії! Хіба ж ти забув,
Що долі твоєї не криє закон?
Досить з тебе буде марної хижини,
Як голову схочеш покласти на сон.
(Рубає з новою силою)
Ну, врешті хитнувся! Ударю ще раз
І впадеш, як довгий, аж бір загуде!
(Ялиця падає. Пер Ґінт береться очищувати її від гілок. Нараз спиняється з піднятою сокирою)
Та хто це за мною крадеться слідком,
Це Гегштадт на мене заставу веде…
(Ховається за дерево і виглядає зі схованки)
Один тільки хлопець! Наляканий вбіг,
Оглянувсь довкола… Несе під полою
Мов серп. Він кулак затискає – тепер
Бере серп в долоню – махнув ним – мій Боже!
Відтяв собі палець – цілий