Що смів наблизитись і звести царівну.
Молодий троль: Чи палець відгризти?
Другий: Чи рвати волоса?
Дівчина-троль: Позвольте, що литку йому прогризу.
Відьма: (з ополоником) На борщ, то він зовсім нічого собі.
Друга відьма: (з різницьким ножем)
На рожні жарити чи смажити в ринці?
Дід із Довра: Мовчіть-бо і дурнів мені не валяйте!
(Кличе своїх довірених до себе)
Хіба вам не ясно, що рід наш марніє,
Скажім собі щиро – ми втратили гін,
А люди могли б нас спасти від загину,
До того ж і хлопець – нічого собі,
Широкий у плечах, сильні в нього руки,
Хоч правда – він голову мав одну,
Та двох і в царівни, самої не мав,
Триглаві тролята звелися на хлам
Й двуглавих побачиш вже тут лиш і там,
Тай ті вже давно собі ля-ля-ля!
(До Пер Ґінта)
Ти хочеш взять дочку мою за жінку?
Пер Ґінт: Дочку і царство в приданім за нею.
Дід із Довра: Одну частину дам тобі тепер,
А другу візьмеш вже по моїй смерті.
Пер Ґінт: Нехай і так.
Дід із Довра: Пожди, однак, синашу!
Прийняти мусиш кілька зобов’язань!
Одно лиш зломиш, то пропав престіл
Й живим відсіля ти уже не вийдеш.
З усіх найперше те, що ти не смієш
Думками навіть вибігати з Ронду,
Від дня ховатись мусиш і від сонця.
Пер Ґінт: Пустяк те все, як матиму престіл.
Дід із Довра: Тепер покажеш бистрість твого ума.
(Підводиться з трону)
Придворний троль: (до Пера Ґінта)
Чи острі в тебе зуби – розкусить
Горішки ці, що дасть тобі старий?
Дід із Довра: В чому різниться чоловік від троля?’
Пер Ґінт: Різниць великих поміж ними мало –
Малий троль щипа, а старий кусає;
У нас так само робиться, як можна.
Дід із Довра: Це правда, схожі ми у тім і сім,
Як день на день похожі до дрібниць,
Та все ж таки – чимало в нас різниць.
Послухай – взнаєш найважнійшу з них.
У вашім царстві кажуть: «Будь собою!»
А в нас говорять: «Будь собою радий!»
Придворний троль: Глибоко, правда?
Пер Ґінт: Правда, та неясно.
Дід із Довра: «Доволі», сину, це могутнє слово
Девізою буде для твого життя.
Пер Ґінт: (чухає потилицю)
Та все ж…
Дід із Довра: Ти мусиш – хочеш буть тут паном.
Пер Ґінт: Про мене. В світі много гірших речей.
Дід із Довра: Відтак ти мусиш привикать до наших
Напитків, страв, до нашого стола.
Киває пальцем. Два тролі зі свинячими головами в білих каптурах приносять пиво і страви.
Корова блини дасть, а віл подасть мед.
Квасне чи солодке, пустяк, не питай,
У нас найважнішим із цього, це факт,
Що все те домашнє.
Пер Ґінт: