Зошит третій
Перша спроба
Утеча з лікарні
Того вечора я перехопив Деґа, потім Фернандеса. Деґа каже, що в цей план не вірить, він хоче заплатити велику суму, якщо потрібно, щоб з нього зняли інтернування. І просить мене написати Сьєррі про цю пропозицію, щоб з’ясувати, чи таке взагалі можливо. Того ж самого дня Шаталь відносить записку й повертається з відповіддю: «Не плати нікому за те, щоб зняли інтернування, цю міру визначено у Франції, і ніхто, навіть директор в’язниці, не може її з нас зняти. Якщо втратили надію щодо лікарні, можете спробувати вибратися наступного дня після від’їзду пароплава, який іде на острови й називається «Мана».
Перед відплиттям на острови нас на тиждень посадять у відділення з камерами; так, можливо, буде краще для втечі, як із приміщення нашого перебування в лікарні. Окрім того, Сьєрра пропонує, якщо я хочу, прислати колишнього каторжника, з яким можна домовитися про підготовку човна, що чекатиме нас за лікарнею. Він тулонець на ім’я Ісус, власне, він і підготував утечу лікаря Бугра два роки тому. Щоб з ним зустрітися, я маю потрапити в рентген-кабінет, розміщений у спеціально обладнаному павільйоні. Павільйон у межах лікарні, але колишні в’язні можуть пройти туди з фальшивим направленням на рентген у такий-то день. Сьєрра радить вийняти патрон, інакше лікар може його помітити, глянувши нижче легень. Я пишу йому записку з проханням направити Ісуса на рентген і домовитись із Шаталем, аби той послав і мене.
– Домовлено на дев’яту ранку післязавтра, – попередив мене Сьєрра того самого вечора.
Наступного дня Деґа просить випустити його з лікарні, те саме робить і Фернандес. «Мана» відпливла вранці. Вони сподіваються втекти з таборових камер, я бажаю їм удачі, але своїх планів не змінюю.
Я зустрівся з Ісусом. Це колишній старий каторжник, худий, як тріска, з неймовірно засмаглим обличчям, спотвореним двома жахливими рубцями. Одне око постійно сльозиться, коли він на вас дивиться. Темний тип, недобрий погляд. Він не викликає жодної довіри, пізніше виявиться, що я мав рацію. Ми швидко перемовляємося:
– Я можу підготувати човен для чотирьох, максимум – п’ятьох людей, діжку води, продукти, каву й тютюн; три лопатоподібні весла, порожні мішки з-під борошна, голку та нитки, щоб ти сам зшив вітрило й клівер; компас, сокиру, ніж, п’ять літрів тафії[6] за дві з половиною тисячі франків. Місячні ночі закінчаться через три дні. Отже, якщо ти згоден, через чотири дні я впродовж тижня щоночі чекатиму тебе на річці в каное з одинадцятої вечора до третьої ночі. Щойно настане перша фаза місяця, я більше не чекатиму. Човен стоятиме точно навпроти рогу лікарняної стіни вниз за течією. Тож ідіть уздовж стіни, бо, доки ти не на човні, тобі його не побачити й за два метри.
Я йому не вірю, однак згоджуюся.
– Бабло? – каже Ісус.
– Передам через Сьєрру.
Ми розходимося, не поручкавшись. Фігова домовленість.
О