– Ну, корм – не корм… – зніяковів Матіас.
– Але з’їзд вимагає жертв. Людських жертв, – випалив Едвард.
– Проходьте! Тільки майте на увазі, що вашим жертвам назад ходу немає! Зрозуміло?
Матіас і Едвард забарилися з відповіддю. Тоді Жаба-Прикордонниця звернулася до мене:
– Ви їхні жертви?
– Якщо чесно, – зізналася я, – ми – жертви нещасного випадку!
– Нічого дивного. Тут усі такі, – сказала Піпа. – Життя саме по собі – нещасний випадок!
– Неправда! – вирвалося у Клопа.
– Життя прекрасне, – вставила Маринка.
– Не кажіть банальностей, – строго сказала Піпа. – Нам із Дна видніше!
– Не будемо сперечатися, – поспішив утрутитися в розмову Матіас. – Наш з’їзд привидів обговорить і це питання.
– Живі, мета вашої поїздки!
– Я повинна зустрітися з Підводним Королем, – сказала я.
– Даремні сподівання! – вигукнула Піпа. – Щоб зустрітися з Королем, наші громадяни простоюють біля воріт палацу по тричотири роки. Крім того, до палацу нікого не пускають!
– Як же так? – не зрозуміла я.
– Дуже просто. Вони постоять-постоять три-чотири роки, а потім розходяться по домівках.
– Ми хочемо визволити наших батьків із Дна, – зізнався Клоп.
– Визволити? Я тобі визволю! – загарчала на нього Піпа, збільшуючись у розмірах від сказу. – Заборонено законом. Звідси ніхто не повертається без дозволу Короля. А з Королем зустрічей не буває. Отже, нічого вам тут робити!
Матіас злякався, що нас не пустять на Дно.
– Добре! – примирливо сказав він. – Пропустіть їх як наших жертв. Ми знайдемо їм застосування!
– Візьміть перепустки, – подивилася йому в очі Піпа. – Привидам – два червоних, а вам як жертвам – чотири зелених. Причепіть їх на одяг з лівого боку грудей і ніколи не знімайте!
– А для Рожевої Миші? – запитала я.
– У вас ще миша?.. Ти теж жертва? – запитала Піпа.
Рожева Миша гордо підняла голову:
– Ось іще! Я – всюдисуща Рожева Миша!
– Ах, пардон! Ми вас прекрасно знаємо! – раптом Жаба-Прикордонниця трохи злякалася. – Ось вам віпове посвідчення.
– Липове? – в гніві вигукнула Миша.
– Як можна! – зовсім принишкла Піпа. – Це посвідчення для наших найвсюдисущіших гостей. Воно – біле!
Рожева Миша прямо таки вирвала з рук Піпи білу перепустку, встала на задні лапи, причепила посвідчення до грудей і сказала нам рішуче:
– Ходімо!
– З вас двадцять дірок за перепустку! – встигла прокричати Піпа.
– Яких ще дірок? – здивувалася я.
– На Цар-Дні місцева валюта – гроші-діри! – пояснив Матіас. – Наймогутніша валюта в світі, забезпечена не нікчемним золотом, а самою вічністю. Це тобі не якийсь там фунт стерлінгів! Земне життя не гідне підводних дірок!
– Точніше, з вас тридцять п’ять дірок! – безапеляційно заявила Піпа, побачивши, що ми забарилися.
– Прошу вас, тридцять п’ять дірочок! – Матіас із готовністю