Співпраця і контакти із відомими українськими митцями спонукали Йосифа Сліпого організувати при Богословській академії семінар церковного мистецтва. В рамках мистецької секції він працював над дослідженням візантійської традиції в українській культурі. Підтримуючи тісні контакти з випускниками семінарії, що несли службу у греко-католицьких парафіях Галичини, Йосиф Сліпий звертав їхню увагу на потребу виявляти цінні історичні пам’ятки матеріальної культури, зокрема церковні ікони. З цього приводу ректор розіслав до духовенства УГКЦ листи з проханням передати до Академії старі церковні образи. Один з таких листів, датований 20 вересням 1930 р., звернутий до пароха с. Орава (біля м. Сколе) Івана Яблонського, у якому Й. Сліпий висловлює вдячність за переданий у Академію образ св. Миколая і просить отця розшукати старий образ Божої Матері, який він бачив у пароха і який той віддав до якогось сусіднього села. У фондах ЦДІАУ у Львові знаходимо ще один лист Й. Сліпого такого ж змісту до декана і пароха с. Лисовичі о. Штайдена. Зібрана таким чином колекція старовинних ікон послужила основою заснованого при Богословській академії музею. Так у іншому листі до пароха с. Довге (біля Моршина) Северина Яминського Й. Сліпий наголошував, що «музей – це найкраще місце для збереження старинних пам’яток мистецького смаку наших предків». Не всі пам’ятки вдавалося придбати безплатно. Деякі цінні ікони з Волині, де греко-католицька церква не мала поширення, куплялися. Не на всі вистачало грошей. Зокрема, у листі від 25 вересня 1932 р. Й. Сліпий повідомляв священика с. Туричани на Волині о. Маце-йовського, що затребувана за образ ціна 120 злотих є зависокою для музею Богословської академії і радить отцю запропонувати ікону директорові Національного музею Іларіону Свенціцькому. Так було зібрано цікаву колекцію Музею релігійних старожитно-стей. Окрім того, Йосиф Сліпий з 1926 р. входив до складу кура-торії Українського національного музею у Львові.
У другій половині 30-х років ХХ століття за сприяння митрополита Андрея Шептицького ректор Сліпий домігся, щоб польський уряд передав для Львівської семінарії 180 гектарів поля в Якторові (тепер – Золочівський район). Річ у тім, що за договором між Польщею і Ватиканом від 10 лютого 1925 р. (так званим Конкордатом) Римо-католицька церква, а заодно і греко-католицька, здобували право отримати від держави певні земельні володіння, прибутки від яких використовувались на потреби церкви. У 1936 р. за позичені у митрополичої консисторії 15 тисяч злотих семінарія закупила ще 40 га землі й придбала молочне господарство у селі Андріївка та у Винниках поблизу Львова. З допомогою цих господарств семінарію вдалося зробити самоокупною, бо тут вирощували