– Леді Джессіка, – сказав Лето, і відчув, як злість поглинає його. – А ти не міг витягнути з цього Парді більше фактів?
– На жаль, коли ми перехопили кур’єра, Парді вже не було серед живих. А кур’єр, я певен, не знав, що везе.
– Розумію.
Лето похитав головою, міркуючи: «Яка бридка справа. У цьому не може бути ні крихти правди. Я знаю мою жінку».
– Мілорде, якщо…
– Ні! – гарикнув Герцог. – Тут помилка…
– Ми не можемо ігнорувати це, мілорде.
– Вона зі мною шістнадцять років! Було безліч нагод для… Ти ж сам вивчав і школу, й жінку!
Хават із гіркотою відповів:
– Часом факти вислизали від мене.
– Це неможливо, кажу тобі! Харконнени хочуть знищити рід Атрідів – і Пола також. Вони вже раз спробували зробити це. Чи ж може жінка замислити щось проти власного сина?
– Може, вона й не замислила нічого проти сина. А вчорашній замах міг бути лише розумною вигадкою.
– Це не могла бути вигадка.
– Сір, вона не повинна знати про своє походження, але що, як воно їй відоме? Що, як вона була сиротою, родину якої, скажімо, знищили Атріди?
– Тоді вона мала зробити це набагато раніше. Отрута в моєму келисі… стилет уночі. Хто мав кращу нагоду?
– Харконнени прагнуть знищити вас, мілорде. Вони не мають наміру просто вбити. Канлі має цілу градацію відмінностей. Це могла бути шедевральна помста.
Плечі Герцога згорбилися. Він заплющив очі й здався враз дуже втомленим і старим. «Це неможливо, – подумав він. – Ця жінка відкрила мені своє серце».
– Хіба є кращий спосіб знищити мене, ніж змусити засумніватися в жінці, яку я кохаю? – запитав він.
– Я обдумав таку інтерпретацію, – відповів Хават. – І все ж…
Герцог розплющив очі й глянув на Хавата, міркуючи: «Нехай підозрює. Підозри – його сфера, не моя. Може, якщо здаватиметься, ніби я повірив, це змусить ворога втратити пильність».
– Що ти пропонуєш? – прошепотів Герцог.
– Зараз постійне стеження, мілорде. За нею мають спостерігати весь час. Я проконтролюю, щоб це робилося ненав’язливо. Айдаго – найкращий кандидат для такої роботи. Можливо, за тиждень ми зможемо покликати його назад. У загоні Айдаго тренувався юнак – ідеальна заміна для фрименів. Він має хист до дипломатії.
– Але це не має зашкодити нашим стосункам із фрименами.
– Звісно ні, сір.
– А як щодо Пола?
– Можливо, ми могли б попередити лікаря Юе.
Лето повернувся до Хавата спиною.
– Лишаю на твій розсуд.
– Я буду обережним, мілорде.
«Принаймні я розраховую на це», – подумав Лето, а тоді мовив:
– Я піду на прогулянку. Якщо буду тобі потрібен, знайдеш мене десь неподалік. Охоронець може…
– Мілорде, перш ніж підете, вам варто ознайомитися з одним фільмокліпом. Це аналіз релігії фрименів зблизька. Пам’ятаєте, ви просили мене підготувати його.
Герцог спинився