Дух людини – лампада Господня…
Поміркуйте над цитатою з книжки Дани Зохар і Єна Маршалла «SQ: Зв’язок із нашим духовним інтелектом»:
На відміну від IQ, яким наділені комп’ютери, і EQ, який є у вищих ссавців, SQ властивий лише людині і є найфундаментальнішим із трьох видів інтелекту. Він пов’язаний із людською потребою сенсу – з питанням, яке посідає чільне місце в думках людей… Саме SQ ми використовуємо, розвиваючи наш потяг до осмислення, бачення і розуміння цінностей. Він дозволяє нам мріяти і боротися. Він лежить в основі того, у що ми віримо, і визначає вплив наших переконань і цінностей на вчинки, які ми здійснюємо. Це те, що, по суті, робить нас людьми.
Семантика і виняткова природа духовного інтелекту
З’явилося безліч досліджень, оглядів і книжок, присвячених інтелекту, особливо протягом останніх двадцяти років. Це тема численних видань і першорядний об’єкт в літературі. Іноді для опису однакових понять використовують різні терміни. Те, що я називаю духовним інтелектом, деякі люди вважають емоційним інтелектом, і навпаки. Я добре розумію ці семантичні проблеми. І знову ж таки, я заохочую вас, своїх читачів, не прив’язуватися до словесних визначень, а безперервно шукати сенс, який вони несуть.
Книжка Говарда Ґарднера «Структури розуму» (Frames of Mind), присвячена теорії множинного інтелекту, – це блискуче трактування концепції виокремлених, але дотичних різновидів інтелекту. Я також чимало дізнався з праць Роберта Купера і Деніела Ґоулмена про емоційний інтелект. Я чув їхні виступи на різних заходах і знаю, що їхні підходи ґрунтовні й базуються на дослідженнях, а також містять деякі елементи, про які я розповідав у розділі, присвяченому духовному інтелекту.
У деяких книжках автори вирізняють візуальний і вербальний, аналітичний, художній, логічний, творчий економічний та інші види інтелектів. Я ціную внесок цих авторів, однак переконаний, що можна згрупувати всі ці види інтелекту відповідно до чотирьох складових – тіла, розуму, серця і духу, – до чотирьох вимірів життя.
Я ніколи не забуду один випадок, що стався на Гаваях з представниками Організації молодих президентів. Невеличка група президентів корпорацій зібралася на сніданок з провідними дослідниками в галузі менеджменту і лідерства, авторами відомих бестселерів, шанованих та повсюдно цитованих. Під час форуму, де ніхто нікого не цитував і де панувала атмосфера взаємоповаги, один із президентів по-справжньому боязко запитав: «А вам не здається, що, по суті, ви всі намагаєтеся сказати одне й те саме?» Усі без винятку визнали, що це так. У кожного була своя семантика, визначення і часто власне бачення, якого інші не поділяли, проте фундаментальні поняття були однаковими. Вони висловлювали радше засадничі принципи, ніж практичні методи.
У