Нещодавно я мав честь отримати відзнаку за батьківство від Національної програми батьківства. Мене глибоко зворушили слова, які сказав один із лауреатів цієї премії після вручення нагороди. Спочатку він зауважив, що ця нагорода для нього почесніша і важливіша за будь-яку іншу отриману ним відзнаку. Хоча інші нагороди свідчили про його успішну кар’єру, він вважав, що Національна відзнака за батьківство була найвищим показником успіху. Він сказав щось на кшталт: «Я не знав свого батька; мій батько не знав свого; проте мій син свого батька знає». Ця заява по-справжньому репрезентує одне з найчудовіших і найцінніших досягнень у житті. Вона вказує на справжню велич і успіх, але найважливіше те, що його роль перехідної особи суттєво й безмірно позитивно вплине на наступні покоління.
Ви також можете стати перехідною особою в організації, де працюєте. Наприклад, у вас абсолютно жахливий шеф. Ви мусите працювати в неприємному, і до того ж несправедливому середовищі. Одначе, розумно використавши свою свободу вибору, ви зможете змінити ці умови і позитивно вплинути на свого шефа або принаймні захистити себе від гнітючих думок чи емоційної залежності від слабкості інших. Пам’ятайте: щоразу, коли ваше емоційне життя починає залежати від чиєїсь слабкості, ви обеззброюєте себе і дозволяєте цій слабкості вносити у ваше життя безлад. Крім того ваше «вчора» тримає ваше «завтра» у заручниках.
Ось вам одна життєва історія, яка напрочуд добре ілюструє нашу здатність обирати. Я почув її від одного сміливого, неймовірного чоловіка, який навчився впливати на свого «жахливого» шефа і навіть наставляти його:
«Почавши працювати на посаді директора з персоналу, я чув страхітливі історії про характер мого нового боса. Власне, якось в його кабінеті я й сам став свідком того, як він розлютився на одного з працівників. Я негайно присягнув собі, що ніколи не потраплю йому під гарячу руку. І старанно дотримувався цієї обіцянки. Я привітно розмовляв із шефом, зустрівши його в коридорі. Я вчасно здавав його секретареві всі звіти. Я ніколи не повертався з обідньої перерви серед останніх, аби він не звернув на мене увагу. Я навіть відмовлявся грати з ним у гольф, аби ненароком не перемогти його.
Невдовзі я усвідомив, що став справжнім боягузом. На роботі мене поглинали справи, яких я не міг контролювати. Я марнував дорогоцінну творчу енергію, обмірковуючи вирішення проблем, які ще не виникли. Оскільки я був переляканий, то не міг працювати на компанію на повну міць. Я не був провідником змін. По суті, єдиною зміною, яка б мене по-справжньому задовольнила, була б зміна роботи. Я навіть домовився про співбесіду в іншій компанії.
Проте, відчувши сором за себе, я відмінив цю співбесіду й вирішив зосередитися на тому, щоб упродовж дев’яноста днів досягнути припустимих змін. Насамперед я вирішив доконечно зав’язати нормальні стосунки зі своїм шефом. Нам не потрібно було ставати друзями-нерозлийвода, але ми повинні були співпрацювати