Я закликаю вас глибоко замислитися про свій перший дар – поміркувати про цей проміжок, який існує між стимулом і реакцією, розумно використати це знання, аби збільшити свою свободу і постійно зростати, навчатися і змінювати світ. Врешті-решт застосування цієї сили розвине вашу реакцію настільки, що її характер почне впливати на сам стимул. Ви в буквальному розумінні створюєте світ, у якому живете.
Великий американський філософ і психолог Вілльям Джеймс послідовно начав, що, змінюючи своє мислення, ми змінюємо своє життя.
Другий вроджений дар: природні закони, або ж принципи
Ми обговорювали мудре використання проміжку між стимулом і реакцією, нашу свободу вибору. А що означає «мудре використання»? У чому полягає ця мудрість? По суті, це означає жити за принципами, або природними законами, а не слідувати нинішній культурі швидкого залагодження проблем.
Одного разу чотирирічний Ейнштейн побачив стрілку компаса і відтоді зрозумів, що, імовірно, «за речами криється щось іще, щось глибоко приховане». Це твердження правильне для кожної сфери життя. Ці принципи універсальні, тобто існують поза культурними і географічними кордонами. Вони також позачасові і незмінні. Ідеться про такі принципи, як: справедливість, доброта, пошана, чесність, цілісність, служіння, особистий внесок. Різні культури можуть по-різному втілювати ці принципи і з часом навіть зовсім їх переінакшувати, неправильно використовуючи. Проте вони існують. Наче закон тяжіння, вони постійно діють.
Я виявив також, що ці принципи незаперечні. Саме так, вони не вимагають доказу. Наприклад, ви не можете цілком довіритися людині, якщо не відчуваєте, що можете на неї покластися. Поміркуйте над цим; це закон природи.
Колись я працював помічником інструктора з виживання в групі, де було близько тридцяти осіб. Після мандрівки без їжі, води і сну, що тривала майже добу, ми спустилися з гори і повинні були переправитися через бурхливу річку, аби дістатися до наших запасів їжі та води на іншому березі. На другий берег можна було перейти линвою, розтягнутою між деревом на нашому боці і деревом на тому боці, де на нас чекав сніданок. Я зголосився піти першим. Вважаючи себе сильнішим, ніж це було насправді, на півдорозі я почав розгойдувати линву і дуріти замість того, щоб зібратися з силами і дістатися іншого берега. Відчувши, що сили полишають мене, я спробував якнайшвидше перебратися на інший берег, але відчував, що чимдалі дужче втрачаю сили. Я застосував усі відомі мені методи, включно з візуалізацією і концентрацією сили волі, але марно. Урешті-решт я впав у бурхливий потік. Віднесений течією на двадцять п’ять метрів нижче місця призначення, я нарешті дістався берега і, знемагаючи, впав на землю, а моїм учням не залишалося нічого іншого, як плескати в долоні і підбадьорювати мене вигуками – чудова ілюстрація того, що перед падінням гордість буває[10]. Тіло – це природна система. Його регулюють закони природи. І жодні