– Та все якось немає часу.
Він витер руку у серветку.
– Дивися.
І на столі з’явився червоний камінець, розміром з кулак, а всередині палахкотіло полум’я. Сині очі гостя розкрилися так широко, як це було можливо, щелепа на якусь мить опустилася, а подих перехопило.
– Нічого собі, – прошепотів він. – Та це ж… – та договорити не встиг.
Двері знову дзенькнули, і в каюту влетів юнак.
– Командор Варт, капітан Зенал, я маю дещо вам сказати.
– По-перше: не командор, а ерн; по-друге: отак от, з таким обличчям, вриватися у каюту ерна, коли він обідає…
– Командоре, це неприйнятно!
Блондин поклав виделку зі шматком м’яса, а його помічник уважно і з цікавістю дивився на молодого чоловіка з відзнаками молодшого офіцера на комірці.
Обличчя його горіло, як полум’яне серце багряного каменю.
– Що неприйнятно, лейтенанте?
– По-перше: я не можу звертатися до вас ніяк по-іншому як командор; по-друге: ваша поведінка і по-третє: те, як ви розпоряджаєтеся тим, що вам не належить.
І хлопчина виклав жменю багряних камінців на стіл. Чорні очі уважно простежили за його рухами. Темні мов ніч, в них навіть зіниць не було помітно.
– Ще раз пояснюю, якщо ви чогось не зрозуміли. Мене треба називати ерн, по-друге – я поводжу себе так, як вважаю за потрібне.
– Але це порушення усіх статутів і законів! – випалив хлопець. – Ви дослідницьке судно, але втручатися у справи планет, на яких розвивається розумне життя, заборонено статутом Галактичних Об’єднань Лорана.
Командор кахикнув, брюнет, що сидів навпроти тихо зітхнув і на його гарному обличчі з’явилася посмішка.
– Лейтенанте, я розумію, що ви спеціалізуєтесь на дослідженнях нових об’єктів. Та досвіду ви не маєте. Отож, замість того, щоб вичитувати вашого командира, краще б сходили з ним униз.
Молодий чоловік хотів щось сказати, та ерн підняв руку.
– Так, я забув, ви на випробувальному терміні.
– А про це я маю доповісти моєму командуванню.
Він кивнув на камінці на столі і пішов геть.
У каюті повисла тиша.
– Я думав ти його придушиш на місці, – промовив Зенал.
Ерн струснув головою, від чого прядка білого волосся вибилася з зачіски і впала на лоба.
– Руд, нагадай мені, де ми підібрали цього клоуна?
– На об’єднанні Асара.
Комунікатор, що лежав на столі блимнув.
– Ерне Варт.
– Так, Алане, слухаю.
– Для вас подарунок.
Голограма моргнула на мить, і над столом зависли якісь тексти.
– О, Алане, дякую, ти просто молодець.
– Я знаю, – почувся задоволений голос.
– Це те, що я думаю? – запитав Руд.
Ерн махнув пальцем продивляючись інформацію.
– Так, цей хлопчина дуже спритний в тому, щоб писати рапорти.
Він натис кнопку.
– Алане, я ж сподіваюся останній рапорт не вийшов за межі корабля?
– Ображаєте,