Закон – це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається в особливому порядку вищим представницьким органом держави або безпосередньо народом, який визначає відправні засади правового регулювання суспільних відносин.
1. Закон має вищу юридичну силу, тобто верховенство в системі нормативно-правових актів. Вища юридична сила закону означає, що всі інші нормативні акти приймаються на основі й на виконання закону, не можуть суперечити йому і тому є підзаконними; закон змінюється чи скасовується тільки іншим законом.
2. Закон приймається вищим представницьким органом держави (парламентом) або безпосередньо народом (шляхом референдуму). В Україні прийняття законів є виключною компетенцією Верховної Ради України. Народ здійснює законодавчі повноваження через всеукраїнський референдум.
3. Закон містить первинні юридичні норми, є базою поточної правотворчості.
4. Закон регулює найбільш соціально значущі, типові, сталі суспільні відносини в економічній, політичній, соціальній, культурній, екологічній і міжнародній сферах (наприклад, права, свободи, обов’язки людини і громадянина, правовий режим власності, територіальний устрій, діяльність органів законодавчої, виконавчої, судової влади і органів місцевого самоврядування, підстави юридичної відповідальності тощо.
5. Закон приймається в особливому порядку. Порядок прийняття законів в Україні регулюється Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України. Законодавча процедура включає:
а) законодавчу ініціативу – звернення суб’єктів, визначених Конституцією України, до Верховної Ради України стосовно прийняття нового закону або зміни чинного законодавства; право законодавчої ініціативи згідно зі ст. 93 Конституції України мають Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України; Національний банк України;
б) підготовку проекту закону до розгляду його Верховною Радою України;
в) розгляд і обговорення проекту закону Верховною Радою України. Законопроекти розглядаються на пленарних засіданнях Верховної Ради України, як правило, в першому, другому, третьому читаннях. За результатами розгляду і обговорення приймаються такі рішення: повернути проект закону для доопрацювання з визначенням головних зауважень і строку доопрацювання; надіслати проекти закону на додаткову експертизу; відхилити проект закону із зазначенням причин відхилення; схвалити текст закону в цілому і винести його на всенародний референдум; прийняти закон та визначити порядок надання йому чинності;
г) прийняття закону Верховною Радою України. Закони приймаються в цілому або постатейно за результатами другого і третього читання на відкритому пленарному засіданні шляхом голосування простою або