Під правовими відносинами розуміють суспільні відносини, врегульовані нормами права, учасники яких наділяються суб’єктивними правами і юридичними обов’язками. Юридичними передумовами правових відносин є: норми права (закріплюють умови і юридичний зміст правовідносин); юридичні факти (життєві обставини, з якими пов’язується виникнення, зміна чи припинення правовідносин); правосуб’єктність (юридична властивість суб’єктів мати суб’єктивні права і юридичні обов’язки й реалізовувати їх своїми діями).
Правові відносини як особливий вид суспільних відносин характеризуються такими рисами:
а) виникають, змінюються або припиняються, зазвичай, на основі правових норм;
б) завжди мають вольовий характер;
в) суб’єкти правових відносин пов’язані між собою суб’єктивними правами і юридичними обов’язками;
г) сторони в правових відносинах індивідуалізовані, причому способи індивідуалізації можливі різні: поіменно визначені обидві сторони (позикодавець-позичальник, страховик-страхувальник, експедитор-клієнт); визначена тільки одна з сторін або носій суб’єктивних прав (відносини власності), або зобов’язаний суб’єкт (відносини, які виникають на основі зобов’язальних норм); носіями прав і обов’язків визнаються всі особи (загальнорегулятивні, наприклад, конституційно-правові відносини).
д) гарантуються державою і в необхідних випадках охороняються нею примусово.
У складі правових відносин виокремлюють: суб’єкти, об’єкти і зміст правових відносин.
Суб’єкти – це учасники (сторони) правовідносин, які мають суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Розрізняють індивідуальні (громадяни, іноземці, особи без громадянства, особи з подвійним громадянством) і колективні (державні органи, політичні партії, господарські товариства, банки, приватні освітянські та медичні установи, громадські об’єднання та ін.) суб’єкти правовідносин. Суб’єктом правовідносин є також держава, яка може вступати в міжнародно-правові, конституційно-правові, цивільно-правові, процесуально-правові відносини.
Здатність суб’єктів бути учасниками правових відносин називається правосуб’єктністю. Правосуб’єктність складається з правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.
Правоздатність – це здатність суб’єкта права мати суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Правоздатність індивіда починається з моменту народження і припиняється з його смертю. Правоздатність буває загальною (витікає з конституційного статусу особи); галузевою (передбачена нормами конкретної галузі права, наприклад, цивільного права – ст. 35 Цивільного кодексу України (далі ЦК України); спеціальною (пов’язана з особливостями правового статусу суб’єкта, який здійснює специфічний вид професійної діяльності, наприклад, правоздатність лікаря, депутата, експерта та ін.).
Правоздатність юридичної особи починається з моменту її створення (тобто з дня її державної реєстрації) і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису