1. Дайте поняття держави і державного суверенітету.
2. Охарактеризуйте внутрішні і зовнішні функції держави.
3. Назвіть види форм правління, державного устрою, державно-правового режиму.
4. Вкажіть на відмінності між механізмом і апаратом держави. У чому сутність принципу поділу державної влади?
5. Розкрийте співвідношення громадянського суспільства і правової держави.
Глава 3
ПРАВО: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
3.1. Поняття та ознаки права
Під словом «право» розуміють обґрунтовану, виправдану свободу або можливість поведінки, які визнаються суспільством. У юридичній сфері термін «право» використовується в суб’єктивному значенні як свобода конкретної особи або можливість юридично забезпеченої поведінки (наприклад, право володіти, користуватися і розпоряджатися майном), а також в об’єктивному значенні – як сукупність юридичних норм, закріплених у законах, інших джерелах, визнаних державою.
У кожному державно організованому суспільстві разом із правом в юридичному значенні (позитивне право) існує так зване природне право (наприклад, право на життя, свободу, безпеку, власність тощо). Природні принципи і норми взаємовідносин між людьми і державою, які забезпечують індивіду можливість діяти за власним розсудом або отримувати певні блага, існують незалежно від держави, але охороняються нею. У своїй основі вони незмінні й абсолютні. Маючи вигляд об’єктивних вимог, ідей, уявлень, природні права можуть потім відображатися в нормах-звичаях, нормах моралі, юридичних нормах.
Право – складне, багатоаспектне явище. Усю різноманітність думок щодо праворозуміння можна звести до трьох напрямків: нормативного, соціологічного, природно-правового.
Нормативне праворозуміння ототожнює право і закон. Право – це система загальнообов’язкових норм, закріплених у законах та інших нормативних актах, які встановлюються й охороняються від порушень державною владою. За допомогою загальних, абстрактних і тому рівних для всіх суб’єктів права норм застосовуються однакові вимоги до соціально і майново нерівних людей, що і є сутністю права.
Представники соціологічного підходу вважають пріоритетними суспільні відносини. Право існує не лише у вигляді закону, правових знань та уявлень, а й як порядок суспільних відносин у діях та поведінці людей.
Природно-правовий напрямок ґрунтується на розмежуванні права і закону, розумінні права як форми суспільної свідомості. Право – об’єктивно зумовлена загальна міра свободи і рівності, яка відображає вимоги справедливості, а закон – офіційне, формально визначене, нормативно-обов’язкове вираження права.
Різні підходи до поняття права не виключають один одного. Це сумісні площини трактування того самого явища. На певних етапах розвитку суспільства і правової системи вони не рівнозначні. Так, у період становлення правової системи на перший план закономірно виходить природно-правове