– об’єктом правосвідомості є чинне право, а також правові явища, що існували в минулому або суспільні відносини, які потребують правового регулювання;
– правосвідомість існує у відповідних формах – внутрішніх (інтелектуальні, емоційні, вольові) і зовнішніх (теорії, концепції, документи);
– правосвідомість орієнтує суб’єктів права в соціально-правових ситуаціях («внутрішній» механізм регулювання поведінки людей).
1. Правова ідеологія – сукупність ідей, принципів, теорій, концепцій, які в систематизованій формі відображають і оцінюють правову дійсність. Для правової ідеології характерне цілеспрямоване наукове, у тому числі філософське, осмислення права не лише на рівні окремих проявів, а як цілісного явища, яке має свою власну цінність. Прикладом правової ідеології є різні теорії, концепції права (природно-правова, позитивістська, соціологічна та ін.).
2. Правова психологія – сукупність настроїв, почуттів, емоцій, переживань з приводу права та окремих правових явищ. Правова психологія виражає емоційне ставлення до права, вона стихійна, несистематизована, пов’язана з властивістю людей чуттєво відображати правове середовище, емоційно реагувати на правові явища. Проявами правової психології є, наприклад, відчуття справедливості, повага до прав і свобод людини або, навпаки, байдужість до беззаконня, страх перед відповідальністю.
Правосвідомість виконує певні функції:
1. Гносеологічну (пізнавальну) – накопичення знань про право і практику його реалізації, подальше осмислення правових явищ і всієї правової дійсності.
2. Оцінну – оцінка правової поведінки (діяльності) людей, правових норм, юридичних документів, права в цілому. Оцінки можуть бути позитивними і негативними, мати конструктивний або деструктивний характер.
3. Регулятивну – здійснюється через систему мотивів, ціннісних орієнтацій, правових установок, які є специфічним регулятором поведінки людей.
За суб’єктами (носіями) правосвідомість поділяється на:
– індивідуальну – сукупність правових поглядів, настроїв, почуттів, переконань конкретного індивіда;
– групову – відображає ставлення до права різних соціальних груп (політичних партій, громадських організацій, трудових колективів і т. ін.) та верств населення (пенсіонерів, молоді та ін.);
– суспільну – виражає ставлення до права всього суспільства (населення країни, окремого регіону, певного етносу).
За рівнем відображення правової дійсності вирізняють:
– професійну правосвідомість – притаманна юристам-професіоналам, формується внаслідок отримання спеціальної професійної (юридичної) підготовки, а також під час роботи в юридичній сфері;
– наукову правосвідомість – носіями її є науковці, викладачі вищих навчальних закладів юридичного профілю, які теоретично розробляють загальні чи галузеві правові проблеми;
– побутову