3.5. Джерела права
Джерела права – це форми зовнішнього вираження і закріплення норм права, надання їм юридичного, загальнообов’язкового значення. Найпоширенішими джерелами права є нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, правовий прецедент, правовий звичай.
Нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими суб’єктами правотворчості, який містить норми права. Нормативні акти поширені практично в усіх правових системах світу, що зумовлено такими їх рисами: а) вони приймаються тільки уповноваженими суб’єктами правотворчості; б) найбільш чітко й однаково формулюють зміст правових норм; в) мають обов’язкову письмову форму, офіційні видання, що забезпечують швидке доведення їх до відома адресатів; г) приймаються з додержанням встановленої законом процедури і форми; д) оперативно реагують на зміни і потреби соціальної практики; е) підлягають систематизації (упорядкуванню). Нормативні акти завжди мають правотворче призначення, передбачають неконкретність адресатів (адресовані невизначеному колу суб’єктів), діють тривалий або невизначений час і не вичерпуються фактами їх застосування.
Нормативні акти розрізняють:
1) за юридичною силою – закони – акти вищої юридичної сили та підзаконні акти – акти, засновані на законах і які їм не суперечать;
2) за суб’єктами прийняття – нормативні акти, прийняті народом (шляхом референдуму), главою держави, органами законодавчої, виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та ін.;
3) за обсягом і характером дії – акти загальної дії, які охоплюють усю сукупність відносин певного виду на даній території; акти спеціальної (обмеженої) дії, які поширюються на частину території або на певне коло осіб; акти виняткової (надзвичайної) дії, регулятивні можливості яких реалізуються за наявності виняткових обставин (воєнні дії, стихійне лихо тощо);
4) за зовнішньою формою вираження – закони, укази, постанови, рішення, розпорядження, накази та ін.
Нормативно-правовий договір – це двостороння або багатостороння угода, яка містить норми права. Нормативні договори є документами, які закріплюють волевиявлення сторін щодо їх прав і обов’язків, встановлюють порядок їх реалізації, взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань. Нормативні договори поширені в міжнародному праві (міжнародний договір – угода між державами та іншими суб’єктами міжнародного права з питань, що мають для них спільний інтерес, яка регулює їх відносини шляхом утворення взаємних прав і обов’язків); у конституційному праві (наприклад, федеративний договір між суб’єктами федерації, який розмежовує повноваження між федеральними органами влади і органами влади суб’єктів федерації); у трудовому праві (колективний