– Доведеться штовхати, – резюмував Вєтал і відразу ж схопився за кермо. Підключився і я.
Якось з горем навпіл ми заштовхнули його наверх «Восход», в душі матюкаючись і шукаючи винних. Але коли моцик уже був нагорі, він раптом, немов знущаючись над нами, сам собою завівся. Двигун сіпнувся, заскрипів, заскиглив і раптом ожив. Сам! Заходив поршень, повалив дим, зрадів Вєтал.
– Поїхали! – ляснув він по сидінню. – Зараз ми до неї завалимся! – він явно говорив про ту ж саму, кому махав руками, заради якої ми ледь не влетіли в стовп, не вилітали або не зустрілися з підіймаючою фурою. Про ту, про яку він тріщав протягом усього години, поки ми штовхали вгору його мотоцикл. І ось… «Та ну нахрен!» – ледь не заперечив я йому, але все ж знайшов в собі сили відмовитися у більш коректній формі.
Вєтал не засмутився. Не зніяковів. Не здивувався. Лише потиснув мені руку на прощання і задимів на «Восході» по дворах, дитячими майданчиками, повз розгромлених гірок і гойдалок, під яблунями і плакучими вербами, прямо до тієї, що…
4. І знову Жека
– Блін, там Пачика замели, – прилетів до нас Леха на прізвисько Хомич.
– Як замели? – не зрозуміли ми. – Хто? За що? – принишклий і втомлений від неробства і одноманітності столик раптом пожвавився. – Чьо та як?
– Так він нах… ся, – Леха таким чином висловлював крайню ступінь алкогольного сп'яніння, після якої Жеку завжди тягнуло на подвиги. – Нажрався в свиню, приходить до мене і каже: «Ходімо зі мною, подивишся, щоб все було пучком!» Я дивлюся – пацану труба, зараз щось буде, збираюся і гайда за ним. По дорозі прихопили Дроню…
– І чьо? – не вгамовувалися ми.
– Замели Пацюка! – емоційно розводив руками злегка пухловатий Льоха. – Нахрен замели.
– Так чьо він то зробив? – Ти не тягни, розповідай.
І тут Льоха повів свою історію.
Варто відзначити, що Женька в нашій компанії був наймолодшим за віком, але не останнім по зросту. Вимахав щось там під сто вісімдесят п'ять, а то й під всі сто дев'яносто, фігуру він мав середню, час від часу піддавався на умовляння Віталі і починав качатися залізом, але після кожного заняття обов'язково слідувала сигарета, потім пляшка пива, а потім і зовсім тренування закінчувалися. Жека ось-ось як закінчив школу і то вже пішов кудись, мається на увазі технікум чи то ПТУ, чи то тільки збирався – ми не особливо цікавилися. Це був мій друг дитинства, і коли я остаточно перебрався в цю компанію, до нас пішов і Жека.
Скільки я його пам'ятав, з ним завжди щось траплялося. Не зі зла і не спеціально, але жарти або пустощів заради, він вічно влітав в історії. Бив у машин дзеркала, демонструючи навички східних єдиноборств, а потім тиждень ходив з викруткою,