Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.. Антология. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Антология
Издательство:
Серия:
Жанр произведения: Классическая проза
Год издания: 2013
isbn: 978-966-03-6586-5, 978-966-03-6585-8
Скачать книгу
польською, – зокрема «Лісосплав» (1598) та «Гаман іудеїв» (1600). У найвидатнішому своєму творі «Роксоланія» С. Кленович заманіфестував свою любов до української землі. За твір «Перший виступ проти єзуїтів» зазнав гонінь і був доведений до голодної смерті. Помер у Любліні.

      (Уривок з «Пожежі турецької» подається в перекладі укладача, а «Роксоланія» – в перекладі В. Маслюка.)

З ПОЕМИ «ПОЖЕЖА ТУРЕЦЬКА:ЗАКЛИК ГАСИТИ І ВОРОЖБА ПРО ПАДІННЯ МОЦІ ТУРЕЦЬКОЇ»

      Сполох сурміте! Хай туркам не спиться!

      Впасти, вже впасти турецькій столиці!

      Пишна й висока, покіль ми дрімали,

      В неї сідниця росла-виростала.

      Стане Христос нам суддею в цім ділі,

      Що розпочати ми зважимось сміло.

      Білі посланці у злотих берлинах

      Вість принесуть нам про мирну годину.

      Впасти, вже впасти турецькій столиці!

      Благословляє Господь нашу крицю!

      Доки терпіти йому соромоту

      Милого сина й турецьку підлоту

      Зграя злодюг та розбійників хтивих

      Царство сплодила оте нечестиве.

      В час, коли наші спокійно дрімали,

      Греки пишалися, турки зростали,

      Хатні були їм на руку незгоди,

      Нам же – покута за давнії шкоди.

      Гей же, отямтесь, серця християнські!

      Зброю рихтуйте на раті поганські!

      Духом пройміться одним, монархове,

      Княжичі всі і всіх станів панове,

      Йдіте на турка, що казиться з жиру —

      То він воює, а то просить миру.

      А що всіх разом ніяк не здолає,

      То по шматочку від нас уриває.

      Отже, спочинок одного лиш панства

      Хай не помилить всього християнства.

      Пакти сумнівні, пусті обіцянки,

      Клятви брехливії безперестанку.

      А як поганин збратається з нами,

      Платить за мир він і кров'ю, й ланцями.

      Дорого ж маєм той кусник спокою

      І той омильний передих по бою…

      На суходолі французи співають,

      А острови вже османи займають.

      Греки у путах, то й ти, італійцю,

      Спати не смій! І ти, німче, надійся —

      Турки ж на Уграх! Волошшя[2] струсили!

      Встаньте, поляки, аби й вас не змило!

      Хоч ти, гішпане, за тисячу гонів,

      Як беруть афрів,[3] сідлай лучче коні!

      Море зрадливе, англійський мій брате,

      Браму морську турки можуть зламати.

      Як вітер східний надме їм вітрила,

      Й данця підбити знайдуть вони силу.

      Хоч ви, шведове, добряче сховались,

      На окрай світу аж замандрували,

      Військом збирайтеся на бусурмана —

      Як піде добре, то й вас він дістане.

      Й ви, московити, хоч ваша столиця

      Там, де небесна висить ведмедиця,

      Віри не йміте місцинам багнистим,

      Лютим морозам, дорогам сніжистим.

      Нумо до гурту ставайте вже сміло,

      Всіх нас святее очікує діло!

      Ми, як щосили ударимо разом,

      Виженем турка за гори Кавказу.

      Хай він іде в дикі землі поганські

      І забере своє право тиранське.

      Він


<p>2</p>

Волошшя – Волощина, Молдавія.

<p>3</p>

Афри – жителі Африки.