Він так і не дійшов до стільця, бо його зненацька озорило. Рушив до дверей, широко розчинив їх і побачив Ангелу, яка так нікуди й не пішла.
– Зайдіть! – сказав лаконічно й попрямував до свого нового робочого місця – чорного столу з овальним заглибленням.
Вона зайшла вкрай діловим кроком і зупинилася перед столом. Сьомга по-гусячи пересмикнув шиєю і витягнув її якомога вище, щоб розгледіти усю цю жінку з нав’язливим, як йому здалося, янгольським ім’ям.
Розглядини трохи затягли паузу і він на правах керівника обірвав мовчання:
– Товаришко Ангела, а ви совєцька людина? – стрельнув питанням просто в красивого лоба з важкою чуприною…
– Аякже… – сказала і відверто знітилася.
– А якщо це чиста правда, то ви маєте довести мені свою лояльність?
Жіночка аж виструнчилася від несподіванки, підтягши ледь помітну округлість животика.
Мабуть, саме такого повороту вона аж ніяк не чекала, розмислив він, значить треба брати з ходу і не роздумуючи. Його ж саме так брали. Хоча пізніше він уже сам приходив, щоб його «взяли».
– От і чудово! Тоді у мене до вас одразу буде пропозиція… Сподіваюся, ви станете допомагати своєму керівникові, тобто мені? – сказав і втупився у жіночі стурбовані очі.
– Чим можу я, рядовий обліковець, допомогти такій досвідченій людині, як ви, Владлене Самойловичу?
Семга страшенно любив звучання свого імені, у яке його незабутні батьки заклали ім’я вождя всесвітнього пролетаріату, і, почувши його з вуст кралечки, одразу обм’як і вже ледве стримав задоволену посмішку.
– Ох, дорогенька, звичайно ж мені не треба допомагати у вирішенні виробничих питань. Це ви й самі зрозуміли. Справа стосується підтримки здорового клімату в колективі. Я б хотів знати, що люди говорять про перемоги й помилки, як ставляться до зміни керівництва і особисто до мене…
І тут вона, рядовий обліковець, виструнчилася ще більше, і, може, якраз від того жіночий голос забринів натягнутою струною.
– Ой ні, товаришу начальнику! Я ж у каптьорки не вхожа. Що народ там каже, до моїх вух не долітає. Можна, я вже піду, бо справ по самісіньке горло.
Не чекаючи відповіді, вона крутнула всіма своїми округлостями одночасно й зникла за дверима.
Семга отетерів. Ні, ну ви бачили таке нахабство, такий непослух?! Чому ця манірна дівиця розкусила його одним махом і яким таким чином – мов різцем украяла? Чому не злякалася, як злякався він тоді, коли «опер», постукавши олівцем об стіл, сказав: «Спочатку вас переведуть у різноробочі, потім оголосять догану чи дві, далі звільнять з роботи… А ми пришиємо якусь уголовщину і – етапом… – Далі він перейшов на «ти». – Зараз у тебе є вибір, а потім не зможеш вибирати навіть між Магаданом і Соловками. Думай: на підвищення чи етапом…»
І Владлен зробив вибір. Але якщо комусь здається, що чинив від великої любові до соціалістичної