Труднощі, на які наражалися новоприбулі, спонукали місцевих підприємців і заможних євреїв за кордоном до надання допомоги. Наслідком цього стало утворення нових єврейських міст, що називалися «мошави» або в однині – «мошава». Їхні мешканці мали забезпечувати собі засоби для існування насамперед землеробством. Серед єврейських поселенців була певна кількість диваків й ідеалістів. Усюди вони користувалися досвідом християн і створювали групи та секти, які поширювали подібні мрії.[163]
Дехто зі студентів Університету від Харківського ветеринарного інституту в Україні вирішили 1882 року вирушити до Палестини та працювати там, щоб «зцілити націю» в ідилічних мошавах. Група, яка називала себе «Білу», мала великі плани: вони збиралися залучити від трьох до чотирьох тисяч переселенців. Зрештою, вони привезли не більше п’ятдесяти юнаків та дівчат. Група незабаром розкололася, і частина виїхала з країни; залишилося лише близько десятка. Вони не досягли своєї мети й покинули сіоністський рух, який залишився для них всього славною легендою.
Тисячу вісімсот дев’яностого року невеличка група з кількох десятків фермерських робітників, що жили комуною в мошаві Реховот, утворили таємне товариство, поділене на осередки. Кожний її підрозділ складався з десяти «братів» під керівництвом «старшого брата», якому було надане звання «капітана десяти». Нових членів було дозволено приймати тільки після ретельного обстеження та проходження таємної церемонії посвячення. Воно називалося «Товариством братів», та незабаром назва змінилась на «Товариство десятків». Його духовним лідером був проповідник і провидець із Російської імперії Микола Гальперін, який закликав російських євреїв організувати самооборону. Він був одним із перших, хто мріяв про створення єврейської армії на землі Ізраїлю. Офіційна книга історії «Гагани» називає Гальперіна «вісником» єврейської самооборони в Палестині, але також порівнює з Дон Кіхотом. Один зі знайомих описував його як приголомшливо красивого чоловіка, схожого на міфічного героя. Його прекрасні локони спадали до плечей, наповнюючи його пророчою величчю. Він вважав себе нащадком царя Давида; одного разу, коли до Яффи прибув мандрівний цирк, він увійшов у клітку до лева і заспівав сіоністський гімн «Га-Тіква», щоб довести, що євреї хоробрі. Він полонив багатьох; після закінчення робочого дня вони збиралися для воєнізованих тренувань під деревом сикомора. Радикали серед них вимагали смертної кари для «братів», які відхилилися від правил.[164] Між іншим, у комуні, заснованій на південному березі озера Кінерет, жив чоловік, на ім’я Ной Нафтулксі, який хотів перетворити землю Ізраїлю на світовий центр вегетаріанців та веганів.[165]
До прибуття Бен-Ґуріона було засновано двадцять п’ять мошав, де мешкало