Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників. Сборник. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Сборник
Издательство:
Серия:
Жанр произведения: Сказки
Год издания: 2005
isbn: 966-03-2797-8
Скачать книгу
правду, хто ти такий?

      – Батько мій був славний хоробрий князь Гвидон, а мама Мілітриста Кірбітовна, а я Бова Королевич.

      – Ага! Он хто ти, хлопче!

      Привели його з музикою.

      Так минуло день-два чи й три – другий князь, ще й богатир, присилає знову листа, пише: «Віддай дочку заміж, а ні, то розіб’ю твоє військо і силою заберу».

      Цей князь був богатир, і батько в нього ще був живий, сильний цар Султан Султанович. Син же називався Маркобрун Султанович. Мав він сильне військо і сам був дужий: голова в нього як пивний казан, між очима п’ятдесят сантиметрів, а очі були, як сито, здорові.

      От як прислав він листа до князя Зіндзівея, то всі перелякались. Тільки одна дочка князева не злякалась, бо вже знає, що Бова Королевич – богатир над богатирями, розбив Духоперове військо, вже вона й не боїться. Відмовила відразу й тому.

      От той Маркобрун зібрав свої війська, вийшов напроти, ну куди ж там воювать?

      А Бова Королевич в кладових свого князя знайшов собі богатирський меч, кінь уже в нього є.

      Тільки ті війська почали цих душить, так він як узяв меч, як сів на коня, як вилетів напроти, і прямо до того князя-богатиря, та так його навпіл і розрубав. А потім почав його війська чистить, розбив, розігнав.

      А в першого князя, Духопера, був дід чаклун. Уже як Бова Королевич розбив ці війська, той чаклун і каже своєму князеві:

      – Знаєш що? Чим ти мене нагородиш, коли я зроблю так, що ти візьмеш дочку Зіндзівея за себе заміж?

      Він каже:

      – Як так? А Бова Королевич?

      – Я його вишлю!

      – Ну, все тобі буде, тільки зроби!

      Зразу ж той чаклун написав листа до батька богатиря Маркобруна Султановича, пише:

      «Цей, що дає тобі листа, – той самий, котрий убив твого сина-богатиря і розбив його військо. Візьми його і зроби з ним що хочеш».

      Да… Пішов на хитрість!

      Потім з тим листом пішов, уліз до князя Зіндзівея Андроновича в будинок, прямо в спальню, де князь спить, зробився чистим князем Зіндзівеєм (перевернувся на нього). І вийшов з його спальні якраз, коли всі спочивали. Виніс того листа, викликав Бову Королевича і сказав:

      – На цього листа, завези до царя Султана Султановича.

      Бова подумав, що його просить саме князь Зіндзівей Андронович, якому він служить. А то був чаклун.

      Узяв Бова Королевич листа, свій меч, свого коня, сів і поїхав.

      А той чаклун зробився пташкою і полетів уперед.

      А до того царя Султана Султановича треба було їхати через пустелю. І той чаклун знав, що там буде така спека, що Бова Королевич шукатиме, де напиться води, а він його напоє сонними краплями. Той засне, а цей забере коня і меч.

      Так і сталося. Полетів чаклун пташкою уперед, у пустелі знову зробився старим дідом, сів і сидить під деревом. Дерева навіть і не було, так тільки, пеньки сухі. А Бова Королевич до того вже хотів пити, що не знав, де води шукати. Дивиться – якийсь дід наче щось п’є там, він до нього. Прилетів і почав просить:

      – Дідуню, я бачив, наче ви щось пили, нема у вас водички напиться?

      – Є, є, синку, є!

      Витягає