Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників. Сборник

загинуть, як же майбутні покоління людей зможуть виростити дубові ліси?

      Селянин погодився з ним і пішов до ясена. Побачив сокиру ясен і став благати:

      – Не рубай мене! Я ще молодий і вчора лише висватав собі наречену. Що з нею, бідолахою, буде, якщо ти мене зрубаєш?

      Селянин виконав його прохання і пішов до клена, щоб його зрубати. Та клен став просити:

      – Не губи мене! Діти мої ще малі й безпорадні. Що з ними буде, якщо ти мене зрубаєш?

      Селянин послухав його і пішов до вільхи, хотів її зрубати. Побачила сокиру вільха і заговорила жалісно:

      – Дозволь мені ще пожити на світі! Я зараз якраз в повному соку і повинна годувати багато маленьких істот. Що з ними станеться, як ти мене зрубаєш?

      Селянин послухав її і підійшов до осики, щоб її зрубати, та осика взялася жалісно вмовляти його:

      – Не рубай мене! Я створена, щоб шелестіти листям на вітрі і ночами лякати лиходіїв, котрі задумали недобру справу. Що буде з людьми і світом, коли ти мене загубиш?

      Селянин виконав і її прохання і пішов до черемхи. Та черемха, побачивши сокиру, стала жалібно просити:

      – Змилуйся наді мною! Я якраз у цвіту і повинна дати притулок солов’ю, котрий весною співає серед мого гілля. Де люди можуть почути прекрасний спів, якщо ти мене зрубаєш і солов’ї відлетять із наших країв?