Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників. Сборник. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Сборник
Издательство:
Серия:
Жанр произведения: Сказки
Год издания: 2005
isbn: 966-03-2797-8
Скачать книгу
її донька дуже лінива, а мачуха сварлива. Пожив трохи чоловік, а далі побачив, що добра не буде, й пішов на заробітки.

      Тяжко було дітям коло мачухи, коли він був удома, а тепер ще тяжче стало. Ще сонце не сходить, а мачуха будить Оленку, аби до роботи ставала. Своїй доньці теплої води наливає, а Івасик у холодній вмивається. Лінивій доньці молока свіжого дає, а Оленці – штурханців у плечі.

      Поснідає лінива дівчина й знову спати в садочку лягає, а двоє сиріт цілий день працюють.

      Але мачусі всього було мало і мало. Найбільше злило її, що рідна донька сохла і чорніла, а Оленка з кожним днем розквітала, як у городі ружа. І задумала вона звести дітей зі світу. Одного дня проганяє сиріт із рідного дому:

      – Ідіть служити і не вертайтеся. Я не маю чим годувати нероб.

      Взяла Оленка Івася за руку, заплакали й пішли у світи.

      А мачуха була чарівницею. Випустила з рукава чорну ворону і наказала їй висушити всі криниці, потічки, річки й озера, куди пішли Оленка з Івасем.

      Йшли сиротята, йшли, Івасик дуже втомився і захотів пити. Побачив він коров’ячий слід, а в нім дощову воду і каже:

      – Я нап’юся, Оленко.

      – Не пий, Івасику, бо станеш телятком.

      Далі побачили свинячий слід, а в нім воду.

      – Я вип’ю цю воду, – каже Івасик.

      – Не пий, братчику, бо станеш поросятком.

      Але зустрівся їм овечий слід з водою. І не встигла Оленка слово вимовити, як Івасик припав до нього і вмить став баранцем.

      Заплакала Оленка:

      – Що мені тепер з тобою робити?

      Зняла з себе пояс і веде баранця за собою. А ніде нема ні села, ні води. Аж далеко-далеко побачила палац. Підійшли вони ближче, а за палацом – сад, річка, луги і на брамі стоїть вродливий царевич. Проситься Оленка:

      – Чи не взяли б ви мене на службу?

      Подивився царевич, що Оленка дуже вродлива й каже:

      – Чи не була б ти мені за жінку, бо я нікого не маю.

      – Стану, але при одній умові, що цей баранець буде всюди зі мною. Що я буду їсти, те й він нехай їсть, де я буду спати, нехай і він там спить.

      Так жили вони всі троє в добрі та гаразді. Царевич ходить на полювання, а Оленка з братом-баранцем вдома. Вона прибирає, пере, варить. Але мачуха питає чорної ворони, чи загинули діти, і чує, що живі-здорові.

      Переодягається мачуха-чарівниця з донькою так, аби їх Оленка не впізнала, і разом ідуть до палацу. Царевич на полюванні, а тут сонце пече. Каже чарівниця:

      – Ходімо, Оленко, купатися.

      Прийшли до річки, роздягаються. А мачуха зайшла ззаду, скрутила назад руки, зв’язала осокою, до шиї камінь прив’язала й кинула Оленку у воду.

      Каже чарівниця дочці:

      – Тепер царевич буде твоїм чоловіком. Іди до палацу, лягай на її ліжко і чекай його.

      Повертається царевич з полювання, а Оленка не зустрічає його. Входить до палацу, а вона лежить чорна, марна і з очима лютими.

      – Чого ти так змарніла, Оленко?

      – Я дуже хвора.

      – А чим тебе рятувати?

      – Заріж он того баранчика і звари мені з нього печінку і