Усе це передбачало смертну кару.
3
Офіційне виголошення обвинувачення Клавдії стало жахливим досвідом для Лью Дая. Воно тривало близько сорока п’яти хвилин, проте він почувався глибоко розгніваним через те, що мусить стояти поряд із наляканою клієнткою на відкритому судовому процесі й слухати, як зачитують увесь текст обвинувачення. Після кожного з окремих трьох випадків убивства за обтяжувальних обставин, що передбачало смертну кару, прокурор штату вимагав для неї страти на електричному стільці.
Дай краєм ока дивився на Клавдію та бачив, що вона досі всміхається – неначе збентежена, що спричиняє стільки клопоту, – але водночас блідне й тремтить. Можливо, вона досі вірила, що знімається в сцені з кіно, проте слова прокурора її лякали.
Дай вирішив: якщо вони справді вимагатимуть смертної кари, він зробить усе необхідне, щоб урятувати її. Відстоюватиме цю справу в ЗМІ. Він знав, що це вважається неетичним, але не вбачав нічого хибного в тому, щоб рятувати ні в чому не винну людину від електричного стільця. Почувши, як зачитують склад злочину, він збагнув, що має вчинити саме так.
Будучи добрим республіканцем, спершу він спробував скористатися будь-якими політичними зв’язками, які зумів залучити. Не те щоб він товаришував із Джорджем К. Смітом. Він ніколи не водив дружби з прокурорами. Деякі з них були його друзями до того, як обійняли ці посади, але згодом він відчував, що треба проводити певну межу. Близькість до прокурора, вважав він, може надати адвокатові захисту упереджену картину. А в останню мить у суді, коли треба наводити свої коронні докази, прокурор може попросити в тебе – як ласки – збавити оберти. А він не може вчиняти так і водночас захищати своїх клієнтів.
Дай спостерігав за заступником прокурора Джеймсом О’Ґрейді в суді. Він знав, що Джим теж був у справі. Ірландець першого покоління з Нью-Йорка («зелений» ірландець, не «помаранчевий»[5]) та активний член Клубу Трилисника. Якось Дай увійшов до кабінету Джима й побачив, що той слухає Вагнера. Важливо, казав він собі, розуміти тих, із ким змагаєшся в суді.
Адвокат відчував, що бос О’Ґрейді, прокурор Джордж К. Сміт, – найсильніший політик у Колумбусі. Добре слугуй Джорджу Сміту – і станеш суддею чи потрапиш на інше хлібне місце, адже Джордж знав, як проштовхувати своїх людей до вищих кабінетів. Незадовго до слухання Дай зателефонував йому й призначив зустріч, щоб поспілкуватися з ним і О’Ґрейді. Він прийшов на цю зустріч із наміром заявити: «Панове, облиште це. Ви ж знаєте, що вона не винна. Усе це – велика помилка, яка лише зменшить шанси Джорджа на обрання».
Дай сподівався, що Сміт купиться на цю ідею та закриє справу. Він не хотів нищити кар’єру Джорджа Сміта. Аж до цієї миті Дай товаришував