– Гість пішов, – проказав слідчий, звірившись зі своїми записами. – Двірник засвідчив: у пана Сойки справді були люди. Прийшли вчора ранком. Потім один вийшов і не повертався. Інший сидів до сутінків, але теж забрався. Після того пан адвокат спустився й зайвий раз нагадав тому церберові з мітлою, аби до нього нікого не пускав. Не приймає. Я до того, пані Магдо, що пан Геник усе одно зостався сам у квартирі.
– Він і зачинив за собою двері зсередини, – погодився Клим. – Але хто зачинив вікно? Сойка не міг, ну не міг сидіти в помешканні, просякнутім запахом бридкого тютюну! Сам курець, але ж курець-гурман, скажу я вам! До того ж говоримо про непростого гостя.
– Чому? – Брови Магди знову скочили догори.
– Першого-ліпшого, та ще й шанувальника смердючого курива, пан Сойка не лишив би на цілий день у своїй спальні. Йому там потім спати, розумієте? Під вечір уже не так пекло, віяв легкий вітерець.
– Збиралося на дощик, навіть бризнуло, – вставила Магда.
– Тим більше! Скажімо, у спальні сиділа й курила не близька, але потрібна йому людина. Нарешті вона пішла. Або адвокат її виставив під якимось приводом, усяке може бути. Що він зробив би найперше? Провітрив кімнату! – Відчувши, як око зараз смикнулося досить сильно, Кошовий трохи притримав його край пучкою, розуміючи, як кумедно виглядає.
– Але стулки вікна зачинені, та ще й ізсередини. Тільки я уважно оглянув їх. Не торкаючись, звісно, там повинні знайтися сліди, придатні для зняття пальцевих відбитків за методом Гелтона.
– Метод Гелтона. Дактилоскопія, – кивнув Ольшанський і буркнув: – Як на звичайного адвоката, ви забагато знаєте про наші поліцейські справи.
– Хіба це погано? У мене були приятелі в київській розшуковій поліції. Я ж певний час спеціалізувався переважно по кримінальних справах. Мені колись пояснювали про один нехитрий кунштюк із практики квартирних злодіїв.
– Квартирних злодіїв?
– Саме так, пані Магдо, – тепер Клим відчував до себе неабиякий щирий інтерес. – Стулки зачиняються на гачок. Він зазвичай трохи вигнутий. Якщо обережно закріпити його у вертикальному положенні, а потім ззовні потягнути на себе стулки, сильно сіпнувши у потрібний момент, гачок упаде точно в паз. Вуаля, вікно зачинене. – Він картинно розвів руками. – Не думаю, що місцеві крадії-надомники відрізняються від київських за підходами.
Господар кабінету кашлянув, нагадуючи про себе.
– У Львові, Відні, Парижі, Берліні чи Празі, шановне панство, злодії залазять до будинків