Лола у весільній подорожі. Ізабель Абеді

остаточно прокинувся. Настільки, що штурхонув мене в бік.

      – Облиш, Лоло! Тільки уяви: а якби ти сама так виглядала?

      Я стиснула зуби. Я знала, що настав час зупинитися, але нічого не могла з собою вдіяти.

      – Марі-Лу обов’язково було до тебе приходити? – буркнула я. – З якого б це дива вона сюди припхалася, якщо в тебе температура?

      – Але ж вона не знала, – захищався Алекс. – Нам обов’язково зараз сваритися?

      Я промимрила щось невиразне.

      – Ти всі канікули з нею займатимешся?

      – Маман на цьому наполягала, – пробурмотів Алекс, – але я захворів…

      Будемо сподіватися, що на тому справа й закінчиться, подумала я, і мені відразу ж стало соромно за власні думки.

      – Виходить, ви нічого не плануєте на канікули? – запитала я. – Ніяких поїздок?

      Алекс знизав плечима.

      На нього було шкода дивитися. Коли я температурю, мама називає мене бідним маленьким смаженим курчатком. Тепер зрозуміло, чому. Алекс виглядав найсправжнісіньким півником гриль.

      – Тато приїде в Париж тільки післязавтра, – сказав він. – Йому потрібно обійти кілька ресторанів, а на вихідні він збирався відвезти мене й Паскаля на море. Якщо, звісно, маман дозволить.

      – Що значить – дозволить? – обурилася я. – Джефф – твій батько! Хіба він сам не може вирішити, везти своїх синів до моря чи ні?

      Алекс провів пальцем уздовж зображеного на ковдрі Місяця.

      – Маман отримала за судом право опіки над нами. Тому батько зобов’язаний щоразу питати в неї дозволу. І якщо вона захоче помститися, то не дозволить йому з нами бачитися.

      – Помститися? – я надзвичайно здивувалася. – За віщо?

      – За те, що він нас покинув, – Алекс виглядав остаточно пригнобленим. – Коли батьки розлучилися, я саме пішов у перший клас. Маман із татом так посварилися, що він просто зібрав свої речі й пішов. Все це було дуже прикро.

      Я прикусила губу. Я знаю Алекса майже рік, чому ж він раніше про це не розповідав? Напевно, тому що я не запитувала. Адже ми так рідко бачимося!