Удавшись до інтонацій, з якими описують механізми, Ірулан промовила:
– Це очевидно, ви маєте своє застосування.
«Тепер вона бачить його таким, яким він є, – подумав Скителі. – Добре!»
– Майбутнє – це річ, яку треба формувати, – промовив він уголос. – Поміркуйте про це, принцесо.
Ірулан глянула на лицепляса.
«Віддані Полу люди, що мають спільні з ним цілі, – подумала вона. – і в першу чергу фрименські легіонери в його плащах. Я бачила, як він пророкував для них, чула крики захвату їхнім Магді, їхнім Муад’Дібом».
«Вона зрозуміла, – подумав Скителі, – що тут її випробовують, що вона постала перед судом, який вирішує, зберегти її чи знищити. Побачила пастку, яку ми їй поставили».
На мить Скителі зустрівся поглядом із Превелебною Матір’ю й пережив дивне усвідомлення того, що вона розділяє його погляд на Ірулан. Звісно, Бене Ґессерит детально проінструктували свою принцесу й навчили її спритних брехонь. Але завжди настає момент, коли бене-ґессеритки можуть покластися лише на свій вишкіл та інстинкти.
– Принцесо, я знаю, чого ви найбільше хочете від Імператора, – сказав Едрік.
– Хто ж цього не знає? – відповіла запитанням Ірулан.
– Ви хочете бути матір’ю-засновницею королівської династії, – продовжував Едрік, наче й не чуючи її. – Якщо ви до нас не приєднаєтеся, цього ніколи не станеться. Даю вам слово ясновидця. Імператор одружився з вами з політичних причин, але ви ніколи не ділили з ним ложа.
– То ясновидець є ще й вуаєристом, – зітхнула Ірулан.
– Імператор сильніше зв’язаний зі своєю фрименською конкубіною, ніж із вами, – відрізав Едрік.
– І вона не може дати йому спадкоємця, – відповіла Ірулан.
– Розсудливість є першою жертвою сильних емоцій, – пробурмотів Скителі, відчувши, як гнів Ірулан переливається через край, побачивши, що його застереження дало наслідок.
– Вона не може дати йому спадкоємця, – промовила Ірулан, спокійно відміряючи слова, – бо я таємно здійснюю контрацепцію. Це зізнання хотіли ви почути від мене?
– Це не те, про що слід знати Імператорові, – сказав Едрік, усміхаючись.
– Тримаю напоготові призначену для нього брехню, – відповіла Ірулан. – Він може мати правдочуття, але деяким брехням повірити легше, ніж правді.
– Мусите зробити вибір, принцесо, – промовив Скителі, – але збагніть, що цей вибір має стати вашим захистом.
– Пол справедливий зі мною, – сказала вона. – Я сиджу в його Раді.
– Чи за ті дванадцять років, коли ви були його принцесою-консортом, він проявив до вас хоч трохи тепла? – спитав Едрік.
Ірулан труснула головою.
– Він зі своєю простацькою фрименською ордою детронізував вашого батька, одружився з вами, щоб підкріпити свої претензії на престол, але ніколи не коронував вас як Імператрицю, – сказав Едрік.
– Едрік намагається змусити вас хвилюватися,