– Я, капітан Каднор, ватажок нагдазійців, тепер став і вашим повелителем! – продовжував він.
Зібравшись з духом, президент Донс перервав його промову.
– А я – президент Ойлогії, наймогутнішої держави на планеті Диспа, вимагаю звільнення мене й моїх підлеглих, вибачення і пояснень щодо всіх останніх подій. Що вам потрібно від мене і мого народу?
– Не надривайся! – обірвав Донса Каднор і, сміючись, повернувся до групи своїх солдатів. Потім, оглядаючи присутніх і вказуючи пальцем на Донса, глузливо промовив: – Він президент!?
– Ти презерватив! – продовжував ватажок нападників. – Для тебе, мабуть, буде цікаво, що у Всесвіті є й могутніші від тебе й твоєї країни. То затули пельку і виконуй, що тобі будуть наказувати, якщо не хочеш, щоб тебе й твою наймогутнішу на планеті країну не перетерли на порох.
Двері в приміщення розчинилися і до Каднора швидко підійшов один з нагдазійців, що був разом з Накобом всередині літака. Повідомивши ватажка про знахідку і роботоздатний стан обладнання для керування запуском ракет, він однак зауважив, що для повного володіння ситуацією не вистачає кодів доступу до безпосередніх командних дій із знайденого пульта зв'язку.
– Накоб проаналізував можливі варіанти, – переказав він Каднору результати їхньої роботи. – Щоб увійти в систему з пульту необхідно, щоб співпали параметри долоні та роговиці ока з закладеними в програму в якості паролю.
– Безсумнівно, це його параметри. – Промовив Каднор, всміхаючись і вказуючи на Донса. – Відчепіть його й проведіть на борт літака.
Двоє нагдазійців вхопили Донса і, відчепивши від крісла, в якому він сидів, повели до приміщення з лайнером.
Донс спробував пручатися, та його ще жорсткіше вхопили за руки, а один з нагдазійців штурхонув його межипліччя, показавши жестом, що буде ще гірше, якщо той не залишить свої спроби опиратися.
Каднор, провівши поглядом своїх охоронців, які виводили президента, замислився, обмірковуючи подальші заходи.
У штабі
До генерала Девза в черговий раз підійшов ад'ютант і передав термінове повідомлення з військового відомства Ойлогії. Пробігши очима перші рядки депеші, генерал посуворішав. Положення ускладнювалося. Він відчував якусь таємну небезпеку. Попросивши уваги у присутніх в залі, він ознайомив членів створеної комісії зі змістом документа, що щойно потрапив йому до рук.
– Джентльмени! Підтверджується гіпотеза щодо не випадковості зникнення винищувача міжнародних сил особливого призначення. Щойно надійшло повідомлення із військового відомства Ойлогії про загадкове зникнення ще одного літака.
– При цьому, – продовжував він, – це друге зникнення викликає ще більшу стурбованість. Зник особистий літак президента Ойлогії. Президент перебував на борту лайнера. Він був у повітрі в процесі перельоту з місця урядової зустрічі до південної резиденції, коли