– Непогані друзі, – вказуючи очима на свої пути, промовив він.
– Потерпіть. Нічого поганого ми вам не зробили і не зробимо. А зв‘язані ви щоб запобігти непорозумінь до повного осмислення вами ситуації, яка склалася, – спробував ще більше заспокоїти його прибулець.
– До речі, мене звуть Брок. А вас? – запитав він у професора.
– Самуель, – відповів той.
Професор захотів розпитати Брока про все, що діялося. Але в його голові роїлося стільки думок, що він ніяк не міг зосередитися. Не встиг він ще раз відкрити рота, як прибулець жестом зупинив його.
– Почекайте ще трохи. Все, що вам необхідно знати, вам розкажуть, – промовив він і вийшовши з приміщення, знову залишив Самуеля на самоті.
В цей час партнери професора по пошуковій експедиції вже хопилися його і почали розшуки.
З моменту здійснення десанту пройшло чимало часу, і весь загін на чолі з майором Коносом вже зібрався біля гелікоптеру в умовному місці. Всі були втомлені і мали поганий настрій. Обстеження ділянки результатів не принесло. До того ж не вистачало Самуеля.
– Недаремно полковник Ард заперечував можливість участі цього горе науковця в експедиції, – вголос висловив свої думки з приводу ситуації Конос. – Тепер маємо клопіт.
Він швидко встав з трави й, обтрусившись, подивився на годинник. Йшла друга година очікування. Солдати загону встигли розбити невеличкий табір на галявині серед дерев і готували їжу.
Обміркувавши подальші можливі дії, майор увійшов в центр відпочиваючої групи і, звертаючись до одного з підлеглих, голосно наказав:
– Сержант Стівен, відберіть п‘ять солдатів. Тепер вже треба шукати професора. Ми вирушаємо в напрямку, звідки він повинен був з‘явитися ще дві години тому. За старшого залишається лейтенант Хелд.
Через хвилину відібрана група на чолі з майором вирушила в напрямку висадки Самуеля.
Йшли довго, бо повільно. По-перше, треба було бути уважними, а по-друге, всі втомилися від попередніх переходів.
Уважно оглядаючи рослинність і грунт по ходу пошуків, вони не помічали жодних слідів, які б міг залишити науковець, проходячи цією місцевістю.
– Очевидно, що його не було на маршруті, – ідучи поряд з майором, зробив висновок Стівен, – Не зрозуміло, куди він міг подітися. До того ж він, як і всі, мав портативну рацію, але за весь час ні разу не вийшов на зв‘язок і не відповів ні на один запит.
– Схоже на те, – підтримав його думку майор, і дивлячись на карту, додав: – Ми вже майже дісталися його відправного пункту.
Пройшовши ще трохи лісом й вийшовши з-за дерев, вони помітили забитий Самуелем кілок.
– Так, нарешті перша ознака присутності професора, – з надією промовив майор і рушив на визначене місце.
Всі інші, розгорнувшись в ланку, прочісували