Солдати, що лишилися позаду, причаїлися. Налаштувавши зброю, вони приготувалися до зустрічі з невідомим ворогом.
Короткими перебіжками вони поступово наближалися до місця сутички. Побачивши крізь зарості незвичний колір комбінезонів космічних прибульців, що різко відрізнявся від кольору їхньої уніформи, солдати відкрили вогонь. Серед дерев і чагарнику лунали поодинокі постріли й автоматичні черги, ехом відбиваючись від скель.
Горн був розлючений.
– Звідки вони узялися? – суворо запитав він у свого заступника. – Куди дивився дозор?
– Незрозуміло. Здається ми їх прогавили, шеф, – відповів один з охоронців.
Причаївшись за купою каміння, Горн та ще декілька синкритян з ним, спостерігали за розгортанням подій.
Диспитянські солдати з загону Коноса теж поховалися. Один з них став голосно кликати майора та сержанта, просячи щоб ті відповіли. Але відповіді не було.
– Ну що ж, зробимо так, щоб вони нас злякалися і повтікали звідси, – вирішив Горн, – Тоді вони вже не заважатимуть нам.
– Займись ними, – наказав він тому ж синкритянському солдату, мовчки вказуючи на потужну зброю, яка ще не була ними застосована.
Синкритянський солдат висунувся з-за купи каміння і почав обережно підбиратися до укриття диспитян.
Відчувши наближення супротивника, диспитяни знову почали стрілянину. Раптом вони побачили загадкову фігуру сінкритянина. Той виставив вперед себе якийсь дивний пристрій, і вмить між ним і диспитянами виросла майже прозора стіна фіолетового полум‘я. Усюди куди б не спрямовував свою зброю синкритянин, все спалахувало.
Диспитянські солдати закам‘яніли від несподіванки. Стіна полум‘я рухалася на них і ставала все ближчою з кожним кроком загадкової фігури прибульця. Більше того, залишившись без командира, диспитянські солдати запанікували.
Вирішивши прискорити перебіг подій, Горн кинув в атаку ще одного охоронця.
Диспитянські солдати крізь стіну вогню помітили, як до першої загадкової фігури приєдналася ще одна. Цей другий сінкритянин з невідомою потужною зброєю став обходити солдатів Коноса з флангу.
Одрізані один від одного, солдати метушилися, шукаючи виходу з цього пекла, і, не витримавши, побігли з місця сутички в зворотньому напрямку. Здивовані й перелякані небаченим і неуявимим, вони бігли, охоплені якимсь істеричним жахливим трепетом і отямилися тільки за декілька кілометрів від того місця.
– От і добре, – зробив підсумок Горн і пожартував: – Усіх з собою не забереш.
Сінкритяни швидко зібралися, завантажили зв‘язаних Коноса і Стіва в космічний корабель і запустили двигуни модуля. Через мить корабель стартував, залишаючи місце неочікуваної ніким сутички.
Заспокоївшись і зібравшись з силами, диспитянськи солдати повернулися назад, бажаючи надати хоч яку допомогу майору і сержанту. Та галявина, де недавно ще стояв космічний корабель синкритян, була вже пуста. На траві