– Мейсоне, я наразі займаюся…
– Ти хочеш це зробити, Оресте? Ти казав, що втомився знімати порнушку, чорнушку й те історичне лайно для RAI.[43] Ти серйозно налаштований зняти це кіно, Оресте?
– Так, Мейсоне.
– Тоді їдь сьогодні ж. Готівку отримаєш у «Сітібанку». Я хочу, щоб ти поїхав.
– Куди, Мейсоне?
– На Сардинію. Прилетиш у Кальярі, тебе зустрінуть.
Наступний дзвінок пішов до Порто-Торрес, що на східному узбережжі Сардинії. Виклик тривав недовго. Говорити особливо не було про що, оскільки механізм уже давно було налагоджено – ефективна машина, мов портативна гільйотина Мейсона. До того ж екологічніша, хоч і не така швидка.
ІІ
Флоренція
Розділ 17
Ніч у серці Флоренції, старе місто, майстерно освітлене.
Палаццо Веккіо постає з темної площі, осяяний прожекторами, надзвичайно середньовічний зі своїми арковими вікнами та зубцями, мов вишкір гелловінського гарбуза, із дзвіницею, що здіймається в темне небо.
Кажани ганятимуться за комахами на тлі осяйного циферблата до самого світанку, коли в повітря піднімуться ластівки, наполохані дзвонами.
Старший слідчий Квестури Рінальдо Пацці, у дощовику, що чорнів серед мармурових статуй, застиглих під час ґвалту й убивств, вийшов із тіні Лоджії[44] та перетнув площу, повертаючи, наче соняшник, бліде обличчя до світла навколо палацу. Він спинився на тому місці, де спалили реформатора Савонаролу,[45] і поглянув угору на вікна, де його власний предок зустрів свою лиху долю.
Там, із того високого вікна, скинули Франческо де Пацці – голого, з петлею на шиї, аби він помирав, звиваючись і б’ючись об тверду стіну. Архієпископ у повному церковному вбранні, який висів поруч із Пацці, не дарував душевного спокою. Вирячивши очі, оскаженівши від задухи, архієпископ вгризся зубами в плоть Пацці.
Уся родина Пацці постраждала тієї неділі, 26 квітня 1478 року, за вбивство Джуліано де Медічі й спробу вбивства Лоренцо Прекрасного під час меси в соборі.
Тепер Рінальдо Пацці, з роду Пацці, який ненавидів уряд так само, як і його предки, який прислухався до шепоту сокири, принижений і безталанний, прийшов до цього місця, аби вирішити, як найкраще скористатися єдиною щасливою нагодою.
Старший слідчий Пацці вірив, що знайшов серед мешканців Флоренції Ганнібала Лектера. Він отримав шанс відновити репутацію та насолодитися визнанням у своєму ремеслі, спіймавши лиходія. Також Пацці випав шанс продати Ганнібала Лектера Мейсонові Верджеру за такі гроші, що йому навіть не снилися, – якщо підозрюваний насправді виявиться Лектером. Звісно, таким чином Пацці продасть і власну понівечену честь.
Пацці очолював відділ розслідувань у Квестурі не просто так: він був талановитим, і свого часу ним рухав вовчий голод до успіху в професії. А ще йому лишилися шрами від того єдиного випадку, як він в амбітному