Розділ 15
Мейсон отримав дивну освіту, яка, проте, ідеально пасувала до життя, що наготував для нього батько, та до завдань, які стояли перед ним тепер.
У дитинстві він ходив до школи-пансіону, яку щедро спонсорував його батько, і на часту відсутність Мейсона там дивилися крізь пальці. Бувало, старший Верджер цілі тижні займався справжньою освітою Мейсона, брав із собою хлопчика на двори для худоби та на скотобійні, що були основою його статку.
Молсон Верджер був першопрохідцем у багатьох галузях м’ясопереробної промисловості, особливо у сфері економіки. Його ранні експерименти з дешевими кормами прирівнювалися до дослідів Баттергема, які той проводив за п’ятдесят років до того. Молсон Верджер підмішував до раціону свиней борошно зі щетини, пере молоте куряче пір’я та гній у кількостях, які для того часу вважалися зухвалими. У 1940-х його сприймали за відчайдушного фантазера, коли Молсон першим забрав у свиней свіжу питну воду й примусив пити стічну настоянку, що складалася з ферментованих продуктів життєдіяльності тварин, аби форсувати приріст ваги. Насмішки припинилися, коли він отримав перші прибутки, і конкуренти поспіхом узялися копіювати тактику.
Лідерство Молсона Верджера в м’ясопереробній промисловості на цьому не спинилося. Він хоробро й за власний кошт боровся проти Акта про гуманний забій, суто з економічних позицій, і домігся збереження законності таврування на морді худоби, хоча правова компенсація дорого йому обійшлася. Разом із Мейсоном він провадив широкомасштабні експерименти з передзабійним утриманням тварин, визначаючи, як довго їх можна позбавляти води та їжі перед забиттям без значної втрати ваги.
Саме Верджер фінансував генетичні дослідження, які зрештою призвели до значної гіпертрофії м’язових тканин у свиней бельгійських порід без супутнього витікання соків – справжня проблема для «бельгійців». Молсон Верджер купляв селекційний матеріал по всьому світу й спонсорував низку селекційних програм за кордоном.
Але м’ясопереробна промисловість – це перш за все робота з людьми, і ніхто не розумів цього краще за Молсона Верджера. Йому вдалося залякати лідерів профспілок, коли ті спробували були замахнутися на його прибутки з вимогами збільшити зарплатню та покращити умови безпеки. У цій сфері він задіяв міцні зв’язки з організованою злочинністю, успішно користуючись ними протягом тридцяти років.
У ті часи Мейсон був надзвичайно схожий на свого батька – темні, блискучі брови понад блідо-синіми очима різника та низька лінія росту волосся, яке затуляло чоло, зачесане з правого боку на лівий. Бувало, під напливом почуттів Молсон Верджер любив обхопити руками синову голову – просто щоб помацати, немов переконувався в родинних зв’язках за допомогою фізіогноміки, – так само він обмацував