Філіп Слейт
Без жодних вагань Джуліус відписав: «Дякую, обов’язково прийду». А потім відкрив свій діловий щоденник і зробив нотатку на наступний понеділок: «Тойон-голл, 340, Фултон-стрит, 19:00).
Щопонеділка з пів на п’яту до шостої Джуліус проводив групові заняття. З самого ранку він вагався, чи варто розповідати групі про свій діагноз. Незважаючи на те, що він вирішив не поспішати говорити про це своїм індивідуальним пацієнтам, доки трохи не прийде до тями, група – то було зовсім інше. Для її членів він часто був центром уваги, тож імовірність того, що хтось помітить зміни в його настрої та прокоментує це, була надто великою.
Утім, його побоювання виявилися безпідставними. Учасники охоче прийняли його вибачення щодо того, що два попередні заняття йому завадив провести грип, а тоді відразу перейшли до обговорення новин останніх двох тижнів. Стюарт, невисокий опецькуватий педіатр, який зазвичай мав відсторонений вигляд, немовби мав уже бігти до наступного пацієнта, був досить розгублений і першим попросив уваги групи. Це було досить-таки несподівано – попри те, що чоловік перебував у групі протягом року, він рідко прохав про допомогу. Стюарт потрапив до групи з примусу: дружина надіслала йому електронного листа, в якому повідомляла, що покине його, якщо він не звернеться до психотерапевта та кардинально не змінить своє життя. Ще вона додала, що повідомляє все це електронною поштою, бо він здебільшого звертає увагу на електронне спілкування, а не на живі розмови. А минулого тижня «підняла ставки» – почала спати окремо від чоловіка, тож більшість часу група присвятила тому, щоб допомогти Стюарту зрозуміти свої відчуття у зв’язку з такими діями дружини.
Джуліус обожнював свою групу. Часто йому аж подих перехоплювало – настільки сміливими були ці люди: вони досліджували нові території, не уникали ризиків. Сьогоднішня зустріч теж не була винятком. Усі підтримували Стюарта, який не боявся викрити свою вразливість, і час спливав непомітно. Наприкінці заняття Джуліус почувався набагато краще. Його настільки поглинули драматичні перипетії зустрічі, що протягом півтори години він жодного разу не згадав про власний розпач. Але й не дивно. Усі групові психотерапевти чудово знають про цілющі властивості атмосфери групових занять. Подеколи Джуліус приходив на зустрічі у досить пригніченому стані, однак після них зазвичай почувався значно краще, хоч і не ділився з іншими особистими проблемами.
Джуліус мав трохи вільного часу,