Вони повідхиляли спинки своїх крісел якомога далі назад. Потім попросили принести гральні карти та імбирну газованку. Діти насолоджувалися перебуванням у прихистку літака, який на той час уже перебував десь між Каліфорнією та Вірджинією – єдиними місцями на світі, куди вони навідалися за все своє життя.
Фікс брав тижневу відпустку на той період, коли Керолайн та Френні приїжджали влітку до Каліфорнії, а щойно діти Берта прибували до Вірджинії, Берт кожного разу повідомляв Беверлі, що його навантаження на роботі якимось дивом подвоювалося. Берт працював у сфері майнового права та довірчої власності в Арлінґтоні, вирішивши, що життя помічника окружного прокурора є для нього занадто напруженим. Важко навіть уявити собі, скільки людей хотіли скласти новий заповіт саме того дня, коли прилітали діти. Він посилав Беверлі до аеропорту саму на автомобілі-універсалі. Він збирався забрати їх сам, але в найостаннішу мить траплялося щось таке непередбачуване, що він не лише не міг поїхати в аеропорт, а навіть навряд чи встигав повернутися додому на вечерю. Беверлі вже й раніше забирала Бертових дітей з аеропорту, але насправді вона їздила забирати свою матір або Боні, або Воліс, які люб’язно погоджувалися провідати її за безкоштовний квиток. Це була така велика втіха – бачити одну з них, що сходить по трапі літака, тож дітей вона майже не помічала. Вони бралися за руки з матір’ю, сестрою чи з найкращою подругою і разом підганяли цю дитячу отару через багажне відділення на вихід з аеропорту, а потім – на автопарковку. На ті візити вона чекала нетерпляче.
Та цього разу Беверлі відчувала якесь заціпеніння, поки чекала сама на краю трапа. Коли всі інші пасажири вийшли з літака, стюардеса вивела дітей Казенсів і попросила Беверлі розписатися за них. Четверо один по одному, хлопчик-дівчинка-хлопчик-дівчинка, обличчя сховані за сонцезахисними окулярами. Дівчатка відразу ж після прибуття з видимим розчаруванням її обняли, а хлопчики відступили назад і відтак поплелися слідом до багажної зали. Албі співав собі під ніс якусь пісню, яку важко було розпізнати, Кел, можливо, теж, хоча Беверлі й не була у цьому впевнена, вони постійно трималися від неї на відстані. В аеропорту було дуже людно та гамірно від безлічі щасливих сімей, які раділи зустрічі. Навіть розчути власні думки було нелегко.
Вони стояли коло багажної стрічки та дивилися на валізи, що крутилися по ній.
– Як школа? У всіх гарні оцінки?
Беверлі спробувала зав’язати розмову з дітьми, але відгукнулася лише Голлі. Їй поставили відмінно з усіх предметів за винятком читання, з якого в неї відмінно з плюсом. Беверлі поцікавилась, яка була погода у Лос-Анджелесі, коли вони вилітали, чи поїли вони чогось у літаку і як минув політ. На всі питання відповідала Голлі.
– Виліт затримали на півгодини, тому що була черга на злітній смузі. Ми були двадцять шості